О. Толстой про Сталіна
О. Толстой з посмішкою говорив Ю. Анненкову: «Велика людина, культурна, освічена! Якось я заговорив з ним про французьку літературу, про «Трьох мушкетерів». Із гордістю Йосиф мені заявив: «Дюма, батько чи син, був єдиним французьким письменником, твори якого я читав». Я запитав:«А Віктора Гюго?» «Батько народів» відповів: «Цього я не читав. Я віддав перевагу Енгельсу». Трохи згодом, Толстой додав: «Чи прочитав він Енгельса, я не певен».
Запитання
• Яким був рівень освіти Сталіна, зважаючи на цей історичний анекдот?
Постановка «Дні Турбіних»
Тривалий час не давали дозволу на постановку п’єси М. Булгакова «Дні Турбіних». Сталін дізнався про це й вирішив сам ознайомитися із п’єсою. У МХАТі було влаштовано закритий перегляд спектаклю. Крім Сталіна в ложах сиділи Каганович, Єжов, Бубнов, Стецький та інші керівники партії й уряду, але наркома Луначарського не було. Зала була заповнена представниками партійного апарату середньої ланки. Після першого акту Сталін вийшов із ложі, ніяк не виявивши свого ставлення до п’єси. Присутні в залі мовчали й нервово очікували
реакції вождя. Після другого акту Сталін також мовчки вийшов із ложі… По закінченні спектаклю Сталін підійшов до бар’єру ложі, мовчки оглянув присутніх, які не знали, що їм робити: аплодувати чи піддавати п’єсу критиці. Витримавши у цілковитий тиші паузу, він
декілька разів змахнув руками. У залі одразу почалися бурхливі аплодисменти. Сталін опустив руки, й аплодисменти припинилися. Посміхнувшись, Сталін знову почав аплодувати, в залі вибухнули овації, а на сцені з’явилися актори, які плакали від щастя.
Запитання
• Чим пояснити бажання Сталіна познущатися над присутніми?
Розмова зі Станіславським
Після однієї з вистав, на якій був присутній Сталін, він звернувся до Станіславського: «Скажіть, Костянтине Сергійовичу, наскільки наші неуки з політради заважають вам, видатним російським художникам?»
Станіславського це запитання захопило зненацька: «Даруйте,не зрозумів…»
Сталін пояснив: «Вам же доводиться звітувати перед політичними неуками, далекими від мистецтва… Вас контролюють нездари з охоронних органів, які тільки й вміють, що тягнути та не пускати… Ось мене й цікавить: наскільки вони вам заважають творитиі працювати?»
Станіславський підсів ближче до Сталіна й прошепотів: «Йосифе Віссаріоновичу, тихіше, тут повсюди ДПУ!» Сталін голосно розсміявся.
Сталін на Тегеранській конференції
На Тегеранській конференції Черчилль, щоб подратувати Сталіна, сказав: «А мені сьогодні наснилося, що мене призначили президентом Землі!» А Рузвельт підтакнув: «А мені наснилося, що мене призначили президентом Всесвіту!» Сталін повільно закурив люльку і спо
кійно відповів: «А мені наснилося, що я нікого з вас не затвердив».
Сталін й кінорежисери
У 30-ті роки Сталін запросив у гості чотирьох відомих кінорежисерів: «Товариші, що вам потрібно для успішної роботи? Не соромтеся, кажіть. Ми спробуємо вам допомогти». Ромм поскаржився, що мешкає з хворою дружиною в однокімнатній квартирі. «Буде вам квартира», — каже Сталін. Пудовкін пояснив, що найкраще працює, коли виїздить за місто. «Буде вам дача», — пообіцяв Сталін. Пир’єв сказав, що багато сил витрачає, щоб дістатися дачі. «Буде вам машина», — відповів на це Сталін. Александров почервонів: мовляв, у нього надто велике прохання. — Просіть, не соромтеся». — Я хотів би, товаришу Сталіне, отримати вашу книгу «Питання ленінізму» з автографом, — сказав Александров.
— Буде вам книга з автографом. Квартиру, машину й дачу Александров отримав як додаток до
книги…
***
Прилітає Брежнєв до Бонна. Біля трапа його зустрічає почесний караул з оркестром. Але Леонід Ілліч, ні на що не відволікаючись, підійшов до клумби поклав в карман жменю землі, повернувся до літака і відбув на Батьківщину. Після цього випадку радянське міністерство закордоних справ надіслало до Німеччини таку ноту: «Приносимо вибачення за непорозуміння, яке трапилося під час візиту Л. І. Брежнєва до ФРН. Замість програми візиту в голову керівника держави була закладена програма «Лунохода».
***
Поминають Суслова. Його лікар виголошує промову: «Наш головний ворог — склероз — вирвав із лав будівників комунізму кращого сина нашої Батьківщини!» «Наш головний ворог — недисциплінованість, — бурмоче Брежнєв, — ми вже цілу годину сидимо, а С услова ще досі немає».
***
Брежнєв стоїть на трибуні й читає за папірцем: «Сьогодні наша країна проводжає в останній шлях видатного діяча міжнародного комуністичного руху, Генерального секретаря ЦК КПРС, Голову Президіума Верховної Ради СРСР, Маршала Радянського Союзу Леоніда… Ілліча… Брежнєва…» Здивовано дивиться на папірець у руці, потім, оглядаючи свій одяг, винувато каже: «Вибачте, товариші, я знову одягнув піджак Андропова».
***
У коридорі державний чиновник зустрічає Брежнєва на Великдень.
— Христос воскрес, Леонід Ілліч!
— Спасибі!
***
Брежнєв запитує Суслова:
— Ти «Малу землю» читав?
— Так, читав, двічі. Дуже сподобалася.
— Треба й мені почитати.
***
Брежнєв зустрічається у ФРН з місцевим політичним діячем Хойзінгером. Той запитує Брежнєва: — Як Ви ставитеся до Брандта?
Брежнєв: — Гм, а хто це Брандт?
Наступного дня радник ЦК говорить Брежнєву: — Влучно Ви вчора Хойзінгеру відповіли!
Брежнєв: — А хто це такий — Хойзінгер?
***
Перед штурмом Берліна Жуков доповідає Сталіну план операції. Сталін каже: «Покличте, будь ласка, полковника Брежнєва, мені треба з ним порадитися».
Запитання
• Що у цьому анекдоті висміяв народ?
Горбачов
***
Брежнєв і Черненко розмовляють на тому світі: — Костю, а хто зараз перебуває при владі?
— Михайло Горбачов.
— А хто його підтримує?
— А навіщо його підтримувати? Він поки що сам ходить.
***
Друзі запитують Михайла Горбачова:
— А яке, на твою думку, у нас буде майбутнє років через пять? — Ви що?! Я навіть не знаю, яке через перебудову у нас буде минуле!…
***
Заходить якось Горбачов до свого кабінету, а там за столом сидить Іван Сусанін.
— О! — здивувався Горбачов. — А чому це Ви без попередження? Я б усіх членів Політбюро зібрав.
— Ось і збери. Як зберетесь, так і підемо.
***
Відбувається засідання Верховної Ради СРСР. У центрі сидить Михайло Сергійович Горбачов. Сидить і розмірковує, раптом бачить — якийсь чоловік кулаком погрожує. Горбачов йому
у відповідь покрутив пальцем біля скроні (мовляв, дурний, що з нього взяти). Побачили це охоронці, й один іншому каже: «Піди, з’ясуй, чого цей чоловік Михайлу Сергійовичу кулаком
погрожує. Підходить охоронець до чоловіка й каже: «Ти кому це кулаком погрожуєш?» — «Та не погрожую, я йому показую — бери владу в свої руки, а він мені відповідає, що розуму не вистачає».
***
Виступає Горбачов на партійному з’їзді.
— Товариші, в 1990 р. у нас не буде м’ясних продуктів. Що пропонуєте робити в цьому випадку? Зал мовчить. Раптом пролунав голос: — Будемо працювати по 10 годин на добу.
Горбачов:
— У 1991 р. у нас не буде молока. Що пропонуєте?
— Будемо працювати по 16 годин на добу.
— А в 1992 р. розпочнуться проблеми з постачанням хліба.
— Будемо працювати по 24 години на добу.
Горбачов був розчулений такою відповіддю.
— Спасибі вам, дорогий товаришу, за підтримку. Де ви працюєте?
— У крематорії.
Громадсько-політичне життя в Україні в 30-ті роки
Чужинець запитує радянського громадянина:
— Як поживаєте?
— Як пасажири в автобусі…
— ???
— Одні сидять, а інші трусяться.
Запитання
1. Я кі емоції й почуття переважали у свідомості людини, яка жи‑
ла в тоталітарному суспільстві?
2. Я к ви розумієте фразу «Одні сидять, а інші трусяться»?
***
Біографія радянського громадянина. У понеділок народився, у вівторок — до РАГСу прийшов, у середу — заарештували, у четвер — допитали, у п’ятницю — засудили, у суботу — розстріляли, у неділю — поховали.
Запитання
1. Я кі типові та характерні для біографії радянського громадяни‑
на факти здобули відображення в цьому анекдоті?
2. Чому біографія радянського громадянина обмежена тижнем?
***
Колгоспник гризе сіно. Це побачив урядовець й обурено закричав: «Але ж, товаришу, що ти робитимеш зимою? Тепер, влітку, їдять траву».
***
— Як ся маєте, як живете?
— Як Ленін.
— ???
— І не закопують, і їсти не дають.
Запитання
1. Я кі особливості життя радянських людей відтворені у цих анекдотах?
2. Я к ви гадаєте, ці анекдоти з’явилися до голодомору чи після?
***
Спіткало на курорті Сталіна нещастя: купався і ледве не втопився — рибалка витяг посинілого у човен. — Чим тебе нагородити: патефон, велосипед чи, може, орден Леніна дати?
— Не тебе першого, чоловіче, рятую; віддячували, але не так, — здивувався рибалка. — Хто ж ти є, що можеш орден дати?
— Невже не упізнаєш? Я — Сталін!
— Сталін?! — вигукнув переляканий рятівник. А потім пошепки, щоб хтось не почув, хоч нікого поблизу не було, мовив: — Так ви Сталін? Ні патефона, ні ордена мені не треба… Мов‑
чіть — ото й буде найкраща нагорода. Бо як дізнаються колгоспники, що я врятував від смерті вас, Сталіна, то, їй-Богу, мене за це вб’ють.
Запитання
1. Я ким було ставлення до Сталіна простого народу?
2. Виходячи з аналізу історичного джерела, чи можна стверджувати, що в С РСР усі обожнювали Сталіна?
2. На кого перекладав провину народ за події, що відбувалися в країні?
***
Чому люди в С РСР простягають руки до державного добра?
— Бо якщо б не простягали рук, то простягнули б ноги.
Запитання
1. Я ким було ставлення до державної власності у простого народу?
2. Чим пояснити таке ставлення?
3. Чи можна стверджувати, що соціально-економічні умови жит‑
тя впливають на моральний стан суспільства?
***
Поїхали селяни до Петровського жалітись:
— Робимо в колгоспі, а взутися нема у що… Скоро, як москалі, в постолах будемо ходити. Одягнутися теж немає чого — ходимо напівголі…
— Товариші! — як на зборах, почав Петровський. — Наша влада молода, переживає труднощі зростання — потерпіть і ви, доки остаточно завершимо будувати першу стадію комунізму… Ви напівголі? В Африці є племена, які зовсім голі ходять, — на жарт хотів обернути скаргу селян Петровський.
— А хіба там радянська влада стара і комунізм уже збудовано, що ходять зовсім голі? — запитали селяни.
Запитання
1. Я кі асоціації викликало у населення уявлення про радянську владу?
2. Порівняйте ці асоціації з сучасними уявленнями про життєвий
рівень населення в роки радянської влади.
Радянський тоталітаризм
Сталін загубив люльку і зателефонував до НКВС, щоб знайшли.
Через якийсь час люлька Сталіна знайшлася, і він зателефонував
до НКВС, щоб припинили пошуки, Звідти ж доповіли, що за крадіжку люльки заарештовано вже десять осіб.
— Випустіть, — наказав Сталін.
— Не можна, — відповідають в НКВС.
— Чому? — питає Сталін.
— Усі десять зізналися, що вкрали вашу люльку.
Запитання
1. Я кі методи в діяльності НКВС викриває анекдот, створений народом?
2. Хто, на думку простих людей, ставав жертвою каральних радянських органів?
3. Наведіть конкретні історичні факти, які б підтверджували
справедливість народного сприйняття історичних реалій 30-х
років.
***
У Москві відбувся конкурс проектів на пам’ятник Т. Шевчен‑
ку. Жоден проект не пройшов. Тоді один архітектор подав на розгляд свій проект пам’ятника, що зображав Сталіна з «Кобзарем»
Т. Шевченка в руках. Цей проект був схвалений.
Запитання
• Які зміни в діяльності та становищі діячів культури за тоталі‑
тарного режиму здобули своє відображення в цьому анекдоті?
***
На сцені висить портрет Сталіна. Доповідач говорить про Сталіна. Хор співає пісні про Сталіна. Артисти декламують вірші про Сталіна. Що це таке?
Відповідь: «Вечір, присвячений пам’яті Т. Шевченка».
Запитання
1. Я ка ознака тоталітарного режиму була висміяна народом в цьому анекдоті?
2. Чи можна на основі таких анекдотів зробити висновок, що тоталітарному режиму не вдалося повністю взяти під контроль стан свідомості народних мас?
***
Під час вступу до компартії запитують кандидата:
— Чи брали раніше участь у бандах?
— Ні, ні! Це я вперше…
Запитання
1. Я кі партійні норми стали об’єктом народного гумору?
2. Я кі історичні факти дали можливість народу зробити порівняння комуністичної партії з бандою?
3. Чи погоджуєтесь ви з таким порівнянням?
***
— Чому в С РСР немає повені?
— Тому що все населення набрало води в рот.
Запитання
1. На порушення якого права людини вказується в цьому історичному джерелі?
2. Я кі ще права людини порушувалися в тоталітарній державі?
***
Відбувається набір молодих хлопців до Червоної армії. Підхо‑
дить до лікаря один. Скаржиться:
— У мене легені хворі.
— Нічого, он у Андрєєва теж хворі легені, а служить радянській владі.
— У мене серце хворе.
— У Ворошилова теж хворе серце, а служить Червоній армії.
Один підслухав це, і коли дійшла до нього черга, жалібно заявив:
— Я ідіот.
— Нічого, Калінін цілковитий ідіот, а служить радянській владі.
Запитання
1. Я ку роль при тоталітаризмі виконувала партійно-державна
еліта?
2. Я ким було ставлення, судячи з цього анекдоту, до представни‑
ків правлячої еліти з боку народу?
Частівка
Подивися, Сталін, сам,
Як танцює комнезам:
Ноги босі, штани в клітку —
Виконує п’ятилітку.
Батько в допрі, мати в созі,
А я живу на дорозі.
Голодую, навіть влітку —
Виконую п’ятилітку.
«Для товариша Сталіна»
Одного разу збирали гроші на машинно-тракторні станції
(МТС). Збір йшов дуже погано: хто давав карбованець, хто два, хто — нічого. Нарешті один робітник пожертвував, 500 карбованців — місячний заробіток. Збирачі були дуже здивовані й запитали: «Чому ви жертвуєте так багато на МТС?»
— Як же не жертвувати? — відповів робітник. — Це ж на МТС — могилу товаришу Сталіну.
«Майже комуніст»
В одній радянській анкеті художник на запитання «партійність» відповів «майже комуніст». Його викликали до парткома.
— Що то таке «майже комуніст»?
— А я, бачте, згоден з усією програмою партії за винятком одного пункту щодо земельного питання.
— Як ви, художник, взагалі стосуєтеся землі і в чому ваша незгода?
— Дуже просто: комуністи хочуть забрати собі всю землю, а я хочу, щоб земля усіх їх забрала до себе. А з рештою програми я повністю погоджуюсь.
«Чому в Жовтанцях не заснували колгоспу»
У нас, у Жовтанцях також мали заснувати колгосп. Але в нас люди розважні й відважні. Перш ніж колгосп заснувати, вирішили вислати делегацію і перевірити, чи корисна це справа — колгосп.
Вислали у віддалені місця «радянської країни» свиню, корову і осла. Минув місяць — і повернулася свиня: «Я пробула в колгоспі місяць, та мало не померла. Там люди з’їдають те, що призначено для свиней, а свині гинуть від голоду». Минув ще місяць, і повернулася корова: «Там корові важко витримати. Їсти не дають, а доїти хочуть по-стаханівськи». Минув ще місяць, два, а осел не повертається. Аж ось раптом прийшла депеша: «Я не повернуся. Мені
тут добре, я голова колгоспу. Осел».
«У клубі самогубців»
В Америці, як відомо, є Клуб самогубців, кожний член якого мусить поквитатися з життям цілком оригінальним способом, який ніхто ще не застосовував. Члени цього клубу стрибали з хмарочосів, кидалися в клітки з левами і тиграми та, взагалі, виявляли стільки винахідливості, що вже багатьом почало бракувати фантазії. Проте один із членів клубу додумався до нового способу вкоротити собі віку: він поїхав до СРСР і вступив до колгоспу.
«Кого треба»
У зв’язку з убивством Кірова в Ленінграді, там був великий переляк. Одна бабуся запитує на вулиці в міліціонера: «Скажіть, будь ласка, кого вбили?» «Проходь, бабко, проходь, — відповідає міліціонер, — кого треба, того й вбили».
«Нетямущий селянин»
Одному селянинові, що вперше приїхав до Москви, показуючи на Кремль, розповіли, що там розміщується сталінський уряд.
— А нащо ж збудовано навколо отакий мур? — запитує селянин, показуючи на кремлівську стіну.
— Це для того, щоб бандити не перелазили.
— Звідки? Звідси туди чи звідти сюди?…
«Сталінська конституція»
— До якого сонця подібна Сталінська конституція?
— До намальованого: воно не світить, не гріє, тільки має підпис: «Сонце. Малював Сталін».
«Сталінська люлька»
(казка)
Не раз оце писалось, не двадцятий раз читалось. Десь на Уралі, проїжджаючи дрімучим лісом, на великій дорозі, Сталін загубив люльку, до того ж не просту, а іменну. Багато людей, чесних і нечесних, її знаходили і, прочитавши ім’я Сталіна, тут же викидали, говорячи: «Нехай її біс візьме», — і швиденько втікали.
Років через двадцять Сталін знову їхав тією самою дорогою і побачив на землі люльку. Упізнав свою і каже: «Бачте, який чесний мій народ, 20 років пролежала, а ніхто її не узяв».
«Червоні долоні»
— Чого це у вас, куме, такі червоні долоні?
— Та я був на мітингу і сидів у першому ряду. Секретар парткому щось там горлав і все дивився на мене, то я мусив без перервиплескати в долоні…
Частівка
Ой, спасибі тобі, Сталін,
Що «заможні» усі стали:
Ходим босі, ходим голі,
Слізьми змочуємо поле.
Всі голодні, хочуть їсти,
Зате ситі комуністи,
Колективно зерно сієм,
Колективно і жнемо,
Тільки їсти, кат, нема що,
Колективно й помремо.
Устань, Ленін, подивись,
Як колгоспи розжились.
Хата боком, клуня боком,
Ще й кобила з одним оком.
«Правдива відповідь»
На одному із засідань Центрального Комітету партії Хрущов запропонував запровадити в Україні єдине привітання «Добрий день» замість широковживаного — «Здрастуй».
Сталін, уважно вислухавши цю пропозицію, поплескав свого намісника по плечу і, багатозначно усміхаючись, сказав: «Доки, Микитушко, більшовики при владі, ніхто в Україні не матиме доброго дня».
«Умовний рефлекс»
Два радянських службовці, їдучи на роботу, щоранку зустрічалися на розі однієї з вулиць. Один з них був бібліотекарем, а другий служив в НКВС. Якось енкаведист звернув увагу, що
бібліотекар, коли б не зустрічався з ним, завжди каже тільки «Добрий вечір».
— Чому ви ніколи не кажете «добридень»? — поцікавився той.
— Та бачте… Коли я зустрічаюся з вами, у мене завжди тьмяніє в очах…
«Таємниця»
— Скажіть, будь ласка, Іване Івановичу, скільки вам років?
— Сорок.
— Ти бач, як ви погано виглядаєте: вам можна дати років 65.
— Та мені насправді 65, просто останні 25 років за більшовиків я не вважаю за життя.
Про методи роботи зі звинуваченими
Слідчим, що вів справу Камєнєва, був Черток. Працюючи з Камєнєвим, він дозволяв собі жахливі речі. Два роки Камєнєва й Зінов’єва годували солоною рибою й практично не давали води. У камерах навіть у спеку топили піч. В ув’язнених почалися напади… Через місяць після розстрілу Камєнєва за Чертком теж прийшли. Зі словами: «Я вам не Камєнєв, мене ви не зламаєте!» — Черток викинувся з балкона.
Застій
***
В аеропорту «Шереметьєво» репортер бере інтерв’ю у групи
італійських туристів:
— Якою є ваша мета перебування в С РСР?
— Ми будемо переймати досвід роботи у сільському господарстві.
— У сільському господарстві???!
— Так! Нам про таку організацію справи можна тільки мріяти. Радгосп — це ж просто фантастика! Шефська допомога — це просто грандіозно!!! Орють землю солдати, полють робітники, збирають врожай студенти, перебирають професори, аспіранти, доценти. І все це — безкоштовно. Продавши продукцію, директор радгоспу говорить, що у нього сім мільйонів збитків. І ось фантастика — йому повертають ці гроші. Мама мія! Нам таке й не снилося!
— Ви фермери?
— Ще б пак! Ми представники італійської мафії!
Запитання
• Про які негативні явища в радянському суспільстві йдеться в цьому історичному анекдоті?
***
Приїжджає житель крайньої Півночі із Москви додому і розповідає: «Кажуть, що у нашій країні все для людини. Так ось я бачив цю людину!»
Запитання
1. Про яку людину йдеться в цьому історичному анекдоті?
2. Я кий лозунг висміюється в цьому історичному анекдоті?
***
Де ми будемо закупляти хліб, якщо в С ША побудують комунізм?
***
Брежнєва запитують після смерті, куди він бажає потрапити:
до раю чи до пекла.
— Дайте подивитися.
Йому показали: у раю сидять праведники, і янголи їм газету
«Правда» читають, а в пеклі веселощі, сміх.
— Хочу до пекла.
Схопили його й до казана кинули.
— Але ж ви мені зовсім інше показували!
— А то був наш агітпункт.
Запитання
• Як у цьому історичному анекдоті висміюється радянська агіта‑
ція та пропаганда?
***
Під час відвідин СРСР американський президент Ніксон за‑
питав Брежнєва, чому радянські робітники не страйкують. За‑
мість відповіді Брежнєв відвіз його на завод і звернувся до робіт‑
ників:
— Із завтрашнього дня збільшується робочий день! (Бурхливі
оплески).
— Кожного десятого будуть вішати! (Бурхливі оплески)
Після того як вщухли оплески, із залу прозвучало запитання:
— Мотузку свою приносити чи профком забезпечить?
Запитання
• Як цей історичний анекдот пояснює причину відсутності страй‑
ків в С РСР?
***
Під час чергового з’їзду КПРС Брежнєв читає надіслану йому
телеграму: «Ось що пишуть нам товариші із Сибіру: «Терміново на‑
дішліть два ешелони горілки. Народ проспався й запитує, куди по‑
діли царя-батюшку?»
Запитання
• Чому в С РСР особливу увагу приділяли збільшенню випуску
горілки?
***
Мати Брежнєва приїхала до сина в гості, подивилася, як він
живе, й розплакалася: «А раптом знову прийдуть червоні?»
Завдання
• Прокоментуйте цей анекдот.
124 Використання історичних анекдотів на уроках історії
***
— Леоніду Іллічу, йдемо до комунізму, а їсти нічого!
— А в дорозі ніхто годувати не обіцяв.
***
Ніксон запитує Брежнєва:
— Як вам вдається організувати планове централізоване поста‑
чання в країні таких величезних розмірів?
— Все спочатку звозимо до Москви, а звідти самі розвозять.
Запитання
• Про які особливості планування та регулювання економіки
йдеться в цьому історичному анекдоті?
***
На екзамені в медінституті професор запитує:
— Чий це скелет?
— Не знаю.
— Чого вас навчали п’ять років?!
— Невже Карла Маркса?!
Запитання
• Яку роль у підготовці фахівців відігравали такі навчальні дисципліни, як історичний та діалектичний матеріалізм?
***
У день виборів виборець отримав виборчий бюллетень, але замість того, щоб, не дивлячись, опустити його до виборчої скриньки, почав читати прізвище єдиного кандидата.
— Що ви робите? — грізно запитав його наглядач у штатському.
— Хочу дізнатися, за кого я голосую.
— А ви хіба не знаєте, що вибори таємні?!
Запитання
• Як у цьому історичному анекдоті народ висміяв особливості проведення виборів в С РСР?
***
— Щось давно я тебе не бачив. Де ти працюєш?
— У КДБ. Але це між нами.
— А що ви там робите?
— Займаємося незадоволеними радянською владою.
— Гм! А що є задоволені?
— Є, але ними займається «ОБХСВ».
Запитання
• У чому полягали функції КДБ в С РСР?
Історична епоха в анекдотах 125
***
У ГУМі (найбільший в С РСР універсальний магазин) загубилася дитина. Міліціонер її втішає:
— Нічого, зараз оголосимо по радіо, і твої батьки знайдуться.
— Оголосіть, будь ласка, по «Бі-Бі-С і» — мої батьки іншого радіо не слухають.
Запитання
1. Чому радянські спецслужби перешкоджали радіоефіру іноземного радіо?
2. З якою метою населення СРСР слухало випуски новин іноземного радіо?
***
Вмикає чоловік телевізор. На першому каналі виступає Леонід Ілліч Брежнєв. Він перемикає на другий: знову Брежнєв. Третій вмикає — знову Брежнєв. Він на четвертий, а звідти полковник КДБ з екран погрожує кулаком і говорить: «Ти в мене доперемикаєшся…»
Запитання
1. Я ку роль відігравало телебачення в суспільному житті?
2. У чому полягає суть анекдоту?
Перебудова
Програма «Время». Диктор Ігор Кирилов у чорному костюмі:
«Дорогі товариші! Ви, звичайно ж, будете сміятися, але нас знову спіткала трагічна втрата».
***
Після поховання Черненка в Кремлі пролунав дзвінок:
— Алло, це Кремль? Вам генеральні секретарі потрібні?
— Ви що, хворий?
— Так, і дуже старий…»
***
Проводять соціологічне опитування. У бабусі запитують:
— Як ви вважаєте, хто перебудову вигадав — учені чи Горбачов?
— Звісно ж, Горбачов.
— А чому ви так вважаєте?
— Якби це вчені вигадали, то вони спочатку провели б досліди на тваринах.
***
Приїхав кореспондент до села й запитує колгоспників:
— У вас голова колгоспу перебудувався?
— Так.
— А секретар місцевої партійної організації?
— Теж перебудувався.
— А агроном.
— А ось агроном не встиг. Лісу не вистачило.
***
— Що таке пік плюралізму?
— Це коли думка президента СРСР абсолютно не збігається з думкою генерального секретаря ЦК КПРС.
***
Ленін і Брежнєв зустрічаються на тому світі. Брежнєв запитує:
— Ти що-небудь будував?
— Ні, а ти?
— Я теж. Цікаво, що він там перебудовує?
***
Продовольчий магазин. До прилавку м’ясного відділу підходить покупець.
— У вас риби немає?
— Громадянин, у нас м’яса немає! А риби немає он у тому відділі, рибному.
***
— Чому немає мила й прального порошку?
— Партія «відмивається».
Запитання
• Від чого намагалася «відмитися» комуністична партія в період перебудови?
***
— А чим ваш завод займався до перебудови?
— Випускав танки.
— А тепер?
— А тепер ми робимо дитячі коляски.
— І як, їх купують?
— Купують, тільки деякі мами скаржаться, що дітей дуже незручно витягувати через башту.
***
— Яка різниця між комуністом й антикомуністом?
— Комуніст — це людина, яка прочитала роботи К. Маркса і В. Леніна. Антикомуніст — це той, хто їх зрозумів.
***
— Як вийти з лав комуністичної партії?
— Для цього потрібно отримати рекомендації двох безпартійних.
***
Тільки в нашій країні кожен громадянин має право безкоштов но лікуватися, безкоштовно вчитися й безкоштовно працювати.
***
Зустрічаються колишні друзі-вороги — генерал КДБ й генерал ЦРУ і починають пригадувати справи колишніх днів. Генерал КДБ запитує:
— Скажи правду, Гаррі, тільки чесно: Чорнобиль — це ваших рук справа?
— Буду щирим: агропром — це наша робота, а от Чорнобиль — ні, це ваших рук справа.
О. Толстой з посмішкою говорив Ю. Анненкову: «Велика людина, культурна, освічена! Якось я заговорив з ним про французьку літературу, про «Трьох мушкетерів». Із гордістю Йосиф мені заявив: «Дюма, батько чи син, був єдиним французьким письменником, твори якого я читав». Я запитав:«А Віктора Гюго?» «Батько народів» відповів: «Цього я не читав. Я віддав перевагу Енгельсу». Трохи згодом, Толстой додав: «Чи прочитав він Енгельса, я не певен».
Запитання
• Яким був рівень освіти Сталіна, зважаючи на цей історичний анекдот?
Постановка «Дні Турбіних»
Тривалий час не давали дозволу на постановку п’єси М. Булгакова «Дні Турбіних». Сталін дізнався про це й вирішив сам ознайомитися із п’єсою. У МХАТі було влаштовано закритий перегляд спектаклю. Крім Сталіна в ложах сиділи Каганович, Єжов, Бубнов, Стецький та інші керівники партії й уряду, але наркома Луначарського не було. Зала була заповнена представниками партійного апарату середньої ланки. Після першого акту Сталін вийшов із ложі, ніяк не виявивши свого ставлення до п’єси. Присутні в залі мовчали й нервово очікували
реакції вождя. Після другого акту Сталін також мовчки вийшов із ложі… По закінченні спектаклю Сталін підійшов до бар’єру ложі, мовчки оглянув присутніх, які не знали, що їм робити: аплодувати чи піддавати п’єсу критиці. Витримавши у цілковитий тиші паузу, він
декілька разів змахнув руками. У залі одразу почалися бурхливі аплодисменти. Сталін опустив руки, й аплодисменти припинилися. Посміхнувшись, Сталін знову почав аплодувати, в залі вибухнули овації, а на сцені з’явилися актори, які плакали від щастя.
Запитання
• Чим пояснити бажання Сталіна познущатися над присутніми?
Розмова зі Станіславським
Після однієї з вистав, на якій був присутній Сталін, він звернувся до Станіславського: «Скажіть, Костянтине Сергійовичу, наскільки наші неуки з політради заважають вам, видатним російським художникам?»
Станіславського це запитання захопило зненацька: «Даруйте,не зрозумів…»
Сталін пояснив: «Вам же доводиться звітувати перед політичними неуками, далекими від мистецтва… Вас контролюють нездари з охоронних органів, які тільки й вміють, що тягнути та не пускати… Ось мене й цікавить: наскільки вони вам заважають творитиі працювати?»
Станіславський підсів ближче до Сталіна й прошепотів: «Йосифе Віссаріоновичу, тихіше, тут повсюди ДПУ!» Сталін голосно розсміявся.
Сталін на Тегеранській конференції
На Тегеранській конференції Черчилль, щоб подратувати Сталіна, сказав: «А мені сьогодні наснилося, що мене призначили президентом Землі!» А Рузвельт підтакнув: «А мені наснилося, що мене призначили президентом Всесвіту!» Сталін повільно закурив люльку і спо
кійно відповів: «А мені наснилося, що я нікого з вас не затвердив».
Сталін й кінорежисери
У 30-ті роки Сталін запросив у гості чотирьох відомих кінорежисерів: «Товариші, що вам потрібно для успішної роботи? Не соромтеся, кажіть. Ми спробуємо вам допомогти». Ромм поскаржився, що мешкає з хворою дружиною в однокімнатній квартирі. «Буде вам квартира», — каже Сталін. Пудовкін пояснив, що найкраще працює, коли виїздить за місто. «Буде вам дача», — пообіцяв Сталін. Пир’єв сказав, що багато сил витрачає, щоб дістатися дачі. «Буде вам машина», — відповів на це Сталін. Александров почервонів: мовляв, у нього надто велике прохання. — Просіть, не соромтеся». — Я хотів би, товаришу Сталіне, отримати вашу книгу «Питання ленінізму» з автографом, — сказав Александров.
— Буде вам книга з автографом. Квартиру, машину й дачу Александров отримав як додаток до
книги…
***
Прилітає Брежнєв до Бонна. Біля трапа його зустрічає почесний караул з оркестром. Але Леонід Ілліч, ні на що не відволікаючись, підійшов до клумби поклав в карман жменю землі, повернувся до літака і відбув на Батьківщину. Після цього випадку радянське міністерство закордоних справ надіслало до Німеччини таку ноту: «Приносимо вибачення за непорозуміння, яке трапилося під час візиту Л. І. Брежнєва до ФРН. Замість програми візиту в голову керівника держави була закладена програма «Лунохода».
***
Поминають Суслова. Його лікар виголошує промову: «Наш головний ворог — склероз — вирвав із лав будівників комунізму кращого сина нашої Батьківщини!» «Наш головний ворог — недисциплінованість, — бурмоче Брежнєв, — ми вже цілу годину сидимо, а С услова ще досі немає».
***
Брежнєв стоїть на трибуні й читає за папірцем: «Сьогодні наша країна проводжає в останній шлях видатного діяча міжнародного комуністичного руху, Генерального секретаря ЦК КПРС, Голову Президіума Верховної Ради СРСР, Маршала Радянського Союзу Леоніда… Ілліча… Брежнєва…» Здивовано дивиться на папірець у руці, потім, оглядаючи свій одяг, винувато каже: «Вибачте, товариші, я знову одягнув піджак Андропова».
***
У коридорі державний чиновник зустрічає Брежнєва на Великдень.
— Христос воскрес, Леонід Ілліч!
— Спасибі!
***
Брежнєв запитує Суслова:
— Ти «Малу землю» читав?
— Так, читав, двічі. Дуже сподобалася.
— Треба й мені почитати.
***
Брежнєв зустрічається у ФРН з місцевим політичним діячем Хойзінгером. Той запитує Брежнєва: — Як Ви ставитеся до Брандта?
Брежнєв: — Гм, а хто це Брандт?
Наступного дня радник ЦК говорить Брежнєву: — Влучно Ви вчора Хойзінгеру відповіли!
Брежнєв: — А хто це такий — Хойзінгер?
***
Перед штурмом Берліна Жуков доповідає Сталіну план операції. Сталін каже: «Покличте, будь ласка, полковника Брежнєва, мені треба з ним порадитися».
Запитання
• Що у цьому анекдоті висміяв народ?
Горбачов
***
Брежнєв і Черненко розмовляють на тому світі: — Костю, а хто зараз перебуває при владі?
— Михайло Горбачов.
— А хто його підтримує?
— А навіщо його підтримувати? Він поки що сам ходить.
***
Друзі запитують Михайла Горбачова:
— А яке, на твою думку, у нас буде майбутнє років через пять? — Ви що?! Я навіть не знаю, яке через перебудову у нас буде минуле!…
***
Заходить якось Горбачов до свого кабінету, а там за столом сидить Іван Сусанін.
— О! — здивувався Горбачов. — А чому це Ви без попередження? Я б усіх членів Політбюро зібрав.
— Ось і збери. Як зберетесь, так і підемо.
***
Відбувається засідання Верховної Ради СРСР. У центрі сидить Михайло Сергійович Горбачов. Сидить і розмірковує, раптом бачить — якийсь чоловік кулаком погрожує. Горбачов йому
у відповідь покрутив пальцем біля скроні (мовляв, дурний, що з нього взяти). Побачили це охоронці, й один іншому каже: «Піди, з’ясуй, чого цей чоловік Михайлу Сергійовичу кулаком
погрожує. Підходить охоронець до чоловіка й каже: «Ти кому це кулаком погрожуєш?» — «Та не погрожую, я йому показую — бери владу в свої руки, а він мені відповідає, що розуму не вистачає».
***
Виступає Горбачов на партійному з’їзді.
— Товариші, в 1990 р. у нас не буде м’ясних продуктів. Що пропонуєте робити в цьому випадку? Зал мовчить. Раптом пролунав голос: — Будемо працювати по 10 годин на добу.
Горбачов:
— У 1991 р. у нас не буде молока. Що пропонуєте?
— Будемо працювати по 16 годин на добу.
— А в 1992 р. розпочнуться проблеми з постачанням хліба.
— Будемо працювати по 24 години на добу.
Горбачов був розчулений такою відповіддю.
— Спасибі вам, дорогий товаришу, за підтримку. Де ви працюєте?
— У крематорії.
Громадсько-політичне життя в Україні в 30-ті роки
Чужинець запитує радянського громадянина:
— Як поживаєте?
— Як пасажири в автобусі…
— ???
— Одні сидять, а інші трусяться.
Запитання
1. Я кі емоції й почуття переважали у свідомості людини, яка жи‑
ла в тоталітарному суспільстві?
2. Я к ви розумієте фразу «Одні сидять, а інші трусяться»?
***
Біографія радянського громадянина. У понеділок народився, у вівторок — до РАГСу прийшов, у середу — заарештували, у четвер — допитали, у п’ятницю — засудили, у суботу — розстріляли, у неділю — поховали.
Запитання
1. Я кі типові та характерні для біографії радянського громадяни‑
на факти здобули відображення в цьому анекдоті?
2. Чому біографія радянського громадянина обмежена тижнем?
***
Колгоспник гризе сіно. Це побачив урядовець й обурено закричав: «Але ж, товаришу, що ти робитимеш зимою? Тепер, влітку, їдять траву».
***
— Як ся маєте, як живете?
— Як Ленін.
— ???
— І не закопують, і їсти не дають.
Запитання
1. Я кі особливості життя радянських людей відтворені у цих анекдотах?
2. Я к ви гадаєте, ці анекдоти з’явилися до голодомору чи після?
***
Спіткало на курорті Сталіна нещастя: купався і ледве не втопився — рибалка витяг посинілого у човен. — Чим тебе нагородити: патефон, велосипед чи, може, орден Леніна дати?
— Не тебе першого, чоловіче, рятую; віддячували, але не так, — здивувався рибалка. — Хто ж ти є, що можеш орден дати?
— Невже не упізнаєш? Я — Сталін!
— Сталін?! — вигукнув переляканий рятівник. А потім пошепки, щоб хтось не почув, хоч нікого поблизу не було, мовив: — Так ви Сталін? Ні патефона, ні ордена мені не треба… Мов‑
чіть — ото й буде найкраща нагорода. Бо як дізнаються колгоспники, що я врятував від смерті вас, Сталіна, то, їй-Богу, мене за це вб’ють.
Запитання
1. Я ким було ставлення до Сталіна простого народу?
2. Виходячи з аналізу історичного джерела, чи можна стверджувати, що в С РСР усі обожнювали Сталіна?
2. На кого перекладав провину народ за події, що відбувалися в країні?
***
Чому люди в С РСР простягають руки до державного добра?
— Бо якщо б не простягали рук, то простягнули б ноги.
Запитання
1. Я ким було ставлення до державної власності у простого народу?
2. Чим пояснити таке ставлення?
3. Чи можна стверджувати, що соціально-економічні умови жит‑
тя впливають на моральний стан суспільства?
***
Поїхали селяни до Петровського жалітись:
— Робимо в колгоспі, а взутися нема у що… Скоро, як москалі, в постолах будемо ходити. Одягнутися теж немає чого — ходимо напівголі…
— Товариші! — як на зборах, почав Петровський. — Наша влада молода, переживає труднощі зростання — потерпіть і ви, доки остаточно завершимо будувати першу стадію комунізму… Ви напівголі? В Африці є племена, які зовсім голі ходять, — на жарт хотів обернути скаргу селян Петровський.
— А хіба там радянська влада стара і комунізм уже збудовано, що ходять зовсім голі? — запитали селяни.
Запитання
1. Я кі асоціації викликало у населення уявлення про радянську владу?
2. Порівняйте ці асоціації з сучасними уявленнями про життєвий
рівень населення в роки радянської влади.
Радянський тоталітаризм
Сталін загубив люльку і зателефонував до НКВС, щоб знайшли.
Через якийсь час люлька Сталіна знайшлася, і він зателефонував
до НКВС, щоб припинили пошуки, Звідти ж доповіли, що за крадіжку люльки заарештовано вже десять осіб.
— Випустіть, — наказав Сталін.
— Не можна, — відповідають в НКВС.
— Чому? — питає Сталін.
— Усі десять зізналися, що вкрали вашу люльку.
Запитання
1. Я кі методи в діяльності НКВС викриває анекдот, створений народом?
2. Хто, на думку простих людей, ставав жертвою каральних радянських органів?
3. Наведіть конкретні історичні факти, які б підтверджували
справедливість народного сприйняття історичних реалій 30-х
років.
***
У Москві відбувся конкурс проектів на пам’ятник Т. Шевчен‑
ку. Жоден проект не пройшов. Тоді один архітектор подав на розгляд свій проект пам’ятника, що зображав Сталіна з «Кобзарем»
Т. Шевченка в руках. Цей проект був схвалений.
Запитання
• Які зміни в діяльності та становищі діячів культури за тоталі‑
тарного режиму здобули своє відображення в цьому анекдоті?
***
На сцені висить портрет Сталіна. Доповідач говорить про Сталіна. Хор співає пісні про Сталіна. Артисти декламують вірші про Сталіна. Що це таке?
Відповідь: «Вечір, присвячений пам’яті Т. Шевченка».
Запитання
1. Я ка ознака тоталітарного режиму була висміяна народом в цьому анекдоті?
2. Чи можна на основі таких анекдотів зробити висновок, що тоталітарному режиму не вдалося повністю взяти під контроль стан свідомості народних мас?
***
Під час вступу до компартії запитують кандидата:
— Чи брали раніше участь у бандах?
— Ні, ні! Це я вперше…
Запитання
1. Я кі партійні норми стали об’єктом народного гумору?
2. Я кі історичні факти дали можливість народу зробити порівняння комуністичної партії з бандою?
3. Чи погоджуєтесь ви з таким порівнянням?
***
— Чому в С РСР немає повені?
— Тому що все населення набрало води в рот.
Запитання
1. На порушення якого права людини вказується в цьому історичному джерелі?
2. Я кі ще права людини порушувалися в тоталітарній державі?
***
Відбувається набір молодих хлопців до Червоної армії. Підхо‑
дить до лікаря один. Скаржиться:
— У мене легені хворі.
— Нічого, он у Андрєєва теж хворі легені, а служить радянській владі.
— У мене серце хворе.
— У Ворошилова теж хворе серце, а служить Червоній армії.
Один підслухав це, і коли дійшла до нього черга, жалібно заявив:
— Я ідіот.
— Нічого, Калінін цілковитий ідіот, а служить радянській владі.
Запитання
1. Я ку роль при тоталітаризмі виконувала партійно-державна
еліта?
2. Я ким було ставлення, судячи з цього анекдоту, до представни‑
ків правлячої еліти з боку народу?
Частівка
Подивися, Сталін, сам,
Як танцює комнезам:
Ноги босі, штани в клітку —
Виконує п’ятилітку.
Батько в допрі, мати в созі,
А я живу на дорозі.
Голодую, навіть влітку —
Виконую п’ятилітку.
«Для товариша Сталіна»
Одного разу збирали гроші на машинно-тракторні станції
(МТС). Збір йшов дуже погано: хто давав карбованець, хто два, хто — нічого. Нарешті один робітник пожертвував, 500 карбованців — місячний заробіток. Збирачі були дуже здивовані й запитали: «Чому ви жертвуєте так багато на МТС?»
— Як же не жертвувати? — відповів робітник. — Це ж на МТС — могилу товаришу Сталіну.
«Майже комуніст»
В одній радянській анкеті художник на запитання «партійність» відповів «майже комуніст». Його викликали до парткома.
— Що то таке «майже комуніст»?
— А я, бачте, згоден з усією програмою партії за винятком одного пункту щодо земельного питання.
— Як ви, художник, взагалі стосуєтеся землі і в чому ваша незгода?
— Дуже просто: комуністи хочуть забрати собі всю землю, а я хочу, щоб земля усіх їх забрала до себе. А з рештою програми я повністю погоджуюсь.
«Чому в Жовтанцях не заснували колгоспу»
У нас, у Жовтанцях також мали заснувати колгосп. Але в нас люди розважні й відважні. Перш ніж колгосп заснувати, вирішили вислати делегацію і перевірити, чи корисна це справа — колгосп.
Вислали у віддалені місця «радянської країни» свиню, корову і осла. Минув місяць — і повернулася свиня: «Я пробула в колгоспі місяць, та мало не померла. Там люди з’їдають те, що призначено для свиней, а свині гинуть від голоду». Минув ще місяць, і повернулася корова: «Там корові важко витримати. Їсти не дають, а доїти хочуть по-стаханівськи». Минув ще місяць, два, а осел не повертається. Аж ось раптом прийшла депеша: «Я не повернуся. Мені
тут добре, я голова колгоспу. Осел».
«У клубі самогубців»
В Америці, як відомо, є Клуб самогубців, кожний член якого мусить поквитатися з життям цілком оригінальним способом, який ніхто ще не застосовував. Члени цього клубу стрибали з хмарочосів, кидалися в клітки з левами і тиграми та, взагалі, виявляли стільки винахідливості, що вже багатьом почало бракувати фантазії. Проте один із членів клубу додумався до нового способу вкоротити собі віку: він поїхав до СРСР і вступив до колгоспу.
«Кого треба»
У зв’язку з убивством Кірова в Ленінграді, там був великий переляк. Одна бабуся запитує на вулиці в міліціонера: «Скажіть, будь ласка, кого вбили?» «Проходь, бабко, проходь, — відповідає міліціонер, — кого треба, того й вбили».
«Нетямущий селянин»
Одному селянинові, що вперше приїхав до Москви, показуючи на Кремль, розповіли, що там розміщується сталінський уряд.
— А нащо ж збудовано навколо отакий мур? — запитує селянин, показуючи на кремлівську стіну.
— Це для того, щоб бандити не перелазили.
— Звідки? Звідси туди чи звідти сюди?…
«Сталінська конституція»
— До якого сонця подібна Сталінська конституція?
— До намальованого: воно не світить, не гріє, тільки має підпис: «Сонце. Малював Сталін».
«Сталінська люлька»
(казка)
Не раз оце писалось, не двадцятий раз читалось. Десь на Уралі, проїжджаючи дрімучим лісом, на великій дорозі, Сталін загубив люльку, до того ж не просту, а іменну. Багато людей, чесних і нечесних, її знаходили і, прочитавши ім’я Сталіна, тут же викидали, говорячи: «Нехай її біс візьме», — і швиденько втікали.
Років через двадцять Сталін знову їхав тією самою дорогою і побачив на землі люльку. Упізнав свою і каже: «Бачте, який чесний мій народ, 20 років пролежала, а ніхто її не узяв».
«Червоні долоні»
— Чого це у вас, куме, такі червоні долоні?
— Та я був на мітингу і сидів у першому ряду. Секретар парткому щось там горлав і все дивився на мене, то я мусив без перервиплескати в долоні…
Частівка
Ой, спасибі тобі, Сталін,
Що «заможні» усі стали:
Ходим босі, ходим голі,
Слізьми змочуємо поле.
Всі голодні, хочуть їсти,
Зате ситі комуністи,
Колективно зерно сієм,
Колективно і жнемо,
Тільки їсти, кат, нема що,
Колективно й помремо.
Устань, Ленін, подивись,
Як колгоспи розжились.
Хата боком, клуня боком,
Ще й кобила з одним оком.
«Правдива відповідь»
На одному із засідань Центрального Комітету партії Хрущов запропонував запровадити в Україні єдине привітання «Добрий день» замість широковживаного — «Здрастуй».
Сталін, уважно вислухавши цю пропозицію, поплескав свого намісника по плечу і, багатозначно усміхаючись, сказав: «Доки, Микитушко, більшовики при владі, ніхто в Україні не матиме доброго дня».
«Умовний рефлекс»
Два радянських службовці, їдучи на роботу, щоранку зустрічалися на розі однієї з вулиць. Один з них був бібліотекарем, а другий служив в НКВС. Якось енкаведист звернув увагу, що
бібліотекар, коли б не зустрічався з ним, завжди каже тільки «Добрий вечір».
— Чому ви ніколи не кажете «добридень»? — поцікавився той.
— Та бачте… Коли я зустрічаюся з вами, у мене завжди тьмяніє в очах…
«Таємниця»
— Скажіть, будь ласка, Іване Івановичу, скільки вам років?
— Сорок.
— Ти бач, як ви погано виглядаєте: вам можна дати років 65.
— Та мені насправді 65, просто останні 25 років за більшовиків я не вважаю за життя.
Про методи роботи зі звинуваченими
Слідчим, що вів справу Камєнєва, був Черток. Працюючи з Камєнєвим, він дозволяв собі жахливі речі. Два роки Камєнєва й Зінов’єва годували солоною рибою й практично не давали води. У камерах навіть у спеку топили піч. В ув’язнених почалися напади… Через місяць після розстрілу Камєнєва за Чертком теж прийшли. Зі словами: «Я вам не Камєнєв, мене ви не зламаєте!» — Черток викинувся з балкона.
Застій
***
В аеропорту «Шереметьєво» репортер бере інтерв’ю у групи
італійських туристів:
— Якою є ваша мета перебування в С РСР?
— Ми будемо переймати досвід роботи у сільському господарстві.
— У сільському господарстві???!
— Так! Нам про таку організацію справи можна тільки мріяти. Радгосп — це ж просто фантастика! Шефська допомога — це просто грандіозно!!! Орють землю солдати, полють робітники, збирають врожай студенти, перебирають професори, аспіранти, доценти. І все це — безкоштовно. Продавши продукцію, директор радгоспу говорить, що у нього сім мільйонів збитків. І ось фантастика — йому повертають ці гроші. Мама мія! Нам таке й не снилося!
— Ви фермери?
— Ще б пак! Ми представники італійської мафії!
Запитання
• Про які негативні явища в радянському суспільстві йдеться в цьому історичному анекдоті?
***
Приїжджає житель крайньої Півночі із Москви додому і розповідає: «Кажуть, що у нашій країні все для людини. Так ось я бачив цю людину!»
Запитання
1. Про яку людину йдеться в цьому історичному анекдоті?
2. Я кий лозунг висміюється в цьому історичному анекдоті?
***
Де ми будемо закупляти хліб, якщо в С ША побудують комунізм?
***
Брежнєва запитують після смерті, куди він бажає потрапити:
до раю чи до пекла.
— Дайте подивитися.
Йому показали: у раю сидять праведники, і янголи їм газету
«Правда» читають, а в пеклі веселощі, сміх.
— Хочу до пекла.
Схопили його й до казана кинули.
— Але ж ви мені зовсім інше показували!
— А то був наш агітпункт.
Запитання
• Як у цьому історичному анекдоті висміюється радянська агіта‑
ція та пропаганда?
***
Під час відвідин СРСР американський президент Ніксон за‑
питав Брежнєва, чому радянські робітники не страйкують. За‑
мість відповіді Брежнєв відвіз його на завод і звернувся до робіт‑
ників:
— Із завтрашнього дня збільшується робочий день! (Бурхливі
оплески).
— Кожного десятого будуть вішати! (Бурхливі оплески)
Після того як вщухли оплески, із залу прозвучало запитання:
— Мотузку свою приносити чи профком забезпечить?
Запитання
• Як цей історичний анекдот пояснює причину відсутності страй‑
ків в С РСР?
***
Під час чергового з’їзду КПРС Брежнєв читає надіслану йому
телеграму: «Ось що пишуть нам товариші із Сибіру: «Терміново на‑
дішліть два ешелони горілки. Народ проспався й запитує, куди по‑
діли царя-батюшку?»
Запитання
• Чому в С РСР особливу увагу приділяли збільшенню випуску
горілки?
***
Мати Брежнєва приїхала до сина в гості, подивилася, як він
живе, й розплакалася: «А раптом знову прийдуть червоні?»
Завдання
• Прокоментуйте цей анекдот.
124 Використання історичних анекдотів на уроках історії
***
— Леоніду Іллічу, йдемо до комунізму, а їсти нічого!
— А в дорозі ніхто годувати не обіцяв.
***
Ніксон запитує Брежнєва:
— Як вам вдається організувати планове централізоване поста‑
чання в країні таких величезних розмірів?
— Все спочатку звозимо до Москви, а звідти самі розвозять.
Запитання
• Про які особливості планування та регулювання економіки
йдеться в цьому історичному анекдоті?
***
На екзамені в медінституті професор запитує:
— Чий це скелет?
— Не знаю.
— Чого вас навчали п’ять років?!
— Невже Карла Маркса?!
Запитання
• Яку роль у підготовці фахівців відігравали такі навчальні дисципліни, як історичний та діалектичний матеріалізм?
***
У день виборів виборець отримав виборчий бюллетень, але замість того, щоб, не дивлячись, опустити його до виборчої скриньки, почав читати прізвище єдиного кандидата.
— Що ви робите? — грізно запитав його наглядач у штатському.
— Хочу дізнатися, за кого я голосую.
— А ви хіба не знаєте, що вибори таємні?!
Запитання
• Як у цьому історичному анекдоті народ висміяв особливості проведення виборів в С РСР?
***
— Щось давно я тебе не бачив. Де ти працюєш?
— У КДБ. Але це між нами.
— А що ви там робите?
— Займаємося незадоволеними радянською владою.
— Гм! А що є задоволені?
— Є, але ними займається «ОБХСВ».
Запитання
• У чому полягали функції КДБ в С РСР?
Історична епоха в анекдотах 125
***
У ГУМі (найбільший в С РСР універсальний магазин) загубилася дитина. Міліціонер її втішає:
— Нічого, зараз оголосимо по радіо, і твої батьки знайдуться.
— Оголосіть, будь ласка, по «Бі-Бі-С і» — мої батьки іншого радіо не слухають.
Запитання
1. Чому радянські спецслужби перешкоджали радіоефіру іноземного радіо?
2. З якою метою населення СРСР слухало випуски новин іноземного радіо?
***
Вмикає чоловік телевізор. На першому каналі виступає Леонід Ілліч Брежнєв. Він перемикає на другий: знову Брежнєв. Третій вмикає — знову Брежнєв. Він на четвертий, а звідти полковник КДБ з екран погрожує кулаком і говорить: «Ти в мене доперемикаєшся…»
Запитання
1. Я ку роль відігравало телебачення в суспільному житті?
2. У чому полягає суть анекдоту?
Перебудова
Програма «Время». Диктор Ігор Кирилов у чорному костюмі:
«Дорогі товариші! Ви, звичайно ж, будете сміятися, але нас знову спіткала трагічна втрата».
***
Після поховання Черненка в Кремлі пролунав дзвінок:
— Алло, це Кремль? Вам генеральні секретарі потрібні?
— Ви що, хворий?
— Так, і дуже старий…»
***
Проводять соціологічне опитування. У бабусі запитують:
— Як ви вважаєте, хто перебудову вигадав — учені чи Горбачов?
— Звісно ж, Горбачов.
— А чому ви так вважаєте?
— Якби це вчені вигадали, то вони спочатку провели б досліди на тваринах.
***
Приїхав кореспондент до села й запитує колгоспників:
— У вас голова колгоспу перебудувався?
— Так.
— А секретар місцевої партійної організації?
— Теж перебудувався.
— А агроном.
— А ось агроном не встиг. Лісу не вистачило.
***
— Що таке пік плюралізму?
— Це коли думка президента СРСР абсолютно не збігається з думкою генерального секретаря ЦК КПРС.
***
Ленін і Брежнєв зустрічаються на тому світі. Брежнєв запитує:
— Ти що-небудь будував?
— Ні, а ти?
— Я теж. Цікаво, що він там перебудовує?
***
Продовольчий магазин. До прилавку м’ясного відділу підходить покупець.
— У вас риби немає?
— Громадянин, у нас м’яса немає! А риби немає он у тому відділі, рибному.
***
— Чому немає мила й прального порошку?
— Партія «відмивається».
Запитання
• Від чого намагалася «відмитися» комуністична партія в період перебудови?
***
— А чим ваш завод займався до перебудови?
— Випускав танки.
— А тепер?
— А тепер ми робимо дитячі коляски.
— І як, їх купують?
— Купують, тільки деякі мами скаржаться, що дітей дуже незручно витягувати через башту.
***
— Яка різниця між комуністом й антикомуністом?
— Комуніст — це людина, яка прочитала роботи К. Маркса і В. Леніна. Антикомуніст — це той, хто їх зрозумів.
***
— Як вийти з лав комуністичної партії?
— Для цього потрібно отримати рекомендації двох безпартійних.
***
Тільки в нашій країні кожен громадянин має право безкоштов но лікуватися, безкоштовно вчитися й безкоштовно працювати.
***
Зустрічаються колишні друзі-вороги — генерал КДБ й генерал ЦРУ і починають пригадувати справи колишніх днів. Генерал КДБ запитує:
— Скажи правду, Гаррі, тільки чесно: Чорнобиль — це ваших рук справа?
— Буду щирим: агропром — це наша робота, а от Чорнобиль — ні, це ваших рук справа.
Немає коментарів:
Дописати коментар