СЛОВНИК ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 10 -11 КЛАС
АВТОНОМІЯ (від грецьк. «сам» і «закон»)
− форма самоврядування в адміністративній сфері.
Залежно від цілей і завдань, які вирішуються за допомогою автономії, розрізняють національну, територіальну,
національно- територіальну, культурну та
інші різновиди автономії. Виникнення інституту автономії − значний крок на шляху демократизації суспільства.
АГРАРНА ПОЛІТИКА (від лат. «земельний»,
«той, що відноситься, доземлеволодіння», «той, хто користується
землею») − система заходів, які
здійснює держава у галузі аграрних відносин, пов’язаних з
володінням і користуванням землею як
основним засобом виробництва в сільському господарстві;
аграрна політика − складова частина економічної політики держави.
АГРЕСІЯ (в перекладі з лат. − «напад») − застосування державою чи групою держав сили проти суверенітету, територіальної цілісності
або політичної незалежності
іншої держави (народу, нації), не сумісне зі Статутом
ООН. Агресія вважається найтяжчим міжнародним злочином безпеки
людства.
АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНЕ УПРАВЛІННЯ –
сукупність форм, методів і засобів
централізованого управління господарством і суспільством
в цілому; стиль управління, заснований на директивно- розпорядних а не на економічних методах управління. Його наслідками
є одержавлення власності;
монополія на владу; її зосередженість в руках казенно-бюрократичного апарату. Установилось
адміністративно-командне управління в СРСР на зламі
20-30-х років XX ст., що в кінцевому результаті призвело до застою, спаду, виробництва − до передкризової ситуації
в країні в середині 80-х років.
Адміністративно-командне управління проявилось також у зниженні культури управління: поширенні некомпетентності
керівництва, у практиці перестраховок
приписок, безкарності при порушенні закону,
переоцінці політичних та ідеологічних чинників управління.
АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ 24. 08. 1991 р.
− документ, прийнятий Позачерговою сесією Верховної Ради УРСР. На території України становились чинними тільки її Конституція,
закони, постанови уряду та інші
законодавчі акти держави. Положення Акту дістали схвалення на загальноукраїнському референдумі (плебісциті) 1
грудня 1991 р. і відкрили шлях побудові
суверенної і незалежної, демократичної України.
АКТ 30 ЧЕРВНЯ 1941 р. − проголошення в окупованому
німецькими військами Львові відновлення
Українських Національних Зборів під проводом
ОУН-Б, створення уряду − Українського Державного Правління на чолі з Я. Стецьком. Така акція, однак, наштовхнулась на різкий
протест з боку нацистського керівництва.
Гестапо заарештувало й кинуло до в’язниці керівника
ОУН С. Бандеру та його прибічників, адже дії ОУН-Б суперечили стратегічному курсу фашистської Німеччини.
АЛЬТЕРНАТИВА (в пер. з лат. − «один із двох»)
− вибір між двома можливостями, що виключають
одна одну; в політиці − вибір одного з двох або
декількох взаємовиключних рішень, напрямків чи необхідних варіантів.
АНАРХІЗМ (в перекладі з грецьк. − «безвладдя»)
− 1) ідейно-політичний рух, провідною ланкою якого є заперечення будь - якої влади в суспільстві (анархістська ідеологія остаточно сформувалася у
40-60-ті роки XIX ст., її представниками
були П. Прудон, М. Бакунін, П. Кропоткін); 2)
необмежена свобода людини як ідеал анархізму, а отже, заперечення держави, дисципліни, організації та управління суспільними
процесами.
АНАРХІЗМ В УКРАЇНІ − явище, що виникло у
1918-1921 рр. під час Української революції і мало
різні течії; анархізм став основою багатьох селянських
рухів, особливо махновщини. Анархісти боролися проти всіх влад − німецьких окупантів, українських державних білогвардійців,
більшовиків (лідери: Н. Махно, В. Волін
(Ейхенбаум), П. Аршинов (Марін). Серед анархістів
були керівники селянського партизанського руху, найвизначнішим із яких був Нестор Махно, що переходив то на бік червоних, то
воював з ними; користувався великою
підтримкою місцевого населення. Тільки після тривалої
боротьби частини Червоної Армії розбили махновців (1921 р.).
АНТАНТА (в пер. з франц. − «сердечна згода») − військово-політичний блок Великобританії, Франції і Росії, який остаточно сформувався в
1907 р. для боротьби проти Троїстого
союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) за переділ світу. Під час Першої світової війни Антанта стала
загальною назвою всіх країн (в т. ч. США,
Японії), що воювали проти Німеччини та її союзників.
Розпад Антанти стався після провалу антирадянської інтервенції 1918-1920 років та загострення протиріч всередині блоку.
«АНТИКОМІНТЕРНІВСЬКИЙ ПАКТ» 1936 р. −
союз, укладений 25. XI. 1936 р. в Берліні
фашистською Німеччиною та Японією під гаслом боротьби
з Комуністичним Інтернаціоналом (Комінтерном), а справді – для боротьби за світове панування.
АСИМІЛЯЦІЯ (від лат. assimilatio – уподібнення)
– злиття етносів, з якого один з них засвоює
чужу культуру і повністю втрачає свою. А. буває природною (як результат тривалих культурних контактів) та
примусовою (пов’язана з державною
політикою обмеження або придушення розвитку мови і культури етнічної меншості).
«БАГАТОВЕКТОРНА ПОЛІТИКА» – зовнішньополітична
орієнтація певної держави водночас на
декілька сильних сусідів.
БАГАТОПАРТІЙНІСТЬ − одна з передумов
демократичного ладу, коли інтереси різних суспільних
верств відповідно відображаються політичними партіями,
які змагаються між собою за владу і здійснюють визначальний вплив на події в суспільстві. Реальна
багатопартійність не там, де багато партій, а там, де партії мають
міцну соціальну базу, репрезентують суттєві інтереси і дієво
впливають на розв’язання нагальних
суспільних потреб. На жаль, цього не можна сказати про багато партій в сучасній Україні.
«БЕРЕЗІЛЬ» (назву
отримав від давньоруської назви весняного місяця березня) − зразковий український театр, заснований у 1922 р. в
Києві мистецьким об’єднанням
«Березіль» як експериментальна студія під керівництвом
режисера-новатора Леся Курбаса, який робив спробу об'єднатислово, рух, жест,
музику, світло й декорації в єдиний ритм, єдину театральну мову в дусі театральної реформи. Визнаний за державний, театр
«Березіль» до 1926 р. працював у Києві, а
з 1926 − в Харкові. Його провідний принцип − театр
не відтворює, а формує життя − був покладений в основу праці над п’єсами світового і українського репертуару. Підданий гострій
критиці в
радянській пресі, звинувачений у формалізмі та націоналізмі й
боротьбі з партійною лінією в театрі,
«Березіль» у кінці 1933 р., після арешту Курбаса, був перебудований у дусі офіціального соціалістичного реалізму,
отримавши назву театру ім. Шевченка
(зараз Харківський академічний театр імені Т.
Шевченка). «Шевченківці» після проголошення України незалежною, самостійною державою на малій сцені відродили театр з назвою
«Березіль».
БИТВА ЗА ДНІПРО 1943 р. − одна з найбільших битв
Другої світової війни, наступальні операції
радянських військ проти німецької армії в 1943 р; ключовий момент − форсування Дніпра; визволено Лівобережну і
частину Правобережної України з
Києвом, зірвано німецькі плани стабілізації фронту на Дніпрі.
БІЛОВЕЗЬКА УГОДА 1991 р. − укладена головою Верховної
Ради Білорусії С. Шушкевичем,
президентами Росії Б. Єльциним та України Л.
Кравчуком у Біловезькій Пущі (Білорусь) 8. 12. 1992 р.; проголошувала припинення існування СРСР і створення Співдружності Незалежних
Держав.
БРЕСТСЬКИЙ ДОГОВІР РСФРР З ДЕРЖАВАМИ ЧЕТВЕРТНОГО
СОЮЗУ 3. 03. 1918 р. − договір про припинення між
ними війни та про принципи вирішення долі
західних провінцій Росії. РСФРР зобов’язувалася визнати право українського народу на самовизначення, законність Центральної Ради на території України і мирного договору держав
австро - німецького блоку з Україною
БРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР УНР З ДЕРЖАВАМИ ЧЕТВЕРНОГО СОЮЗУ −
договір, підписаний 9 лютого 1918 року, перший міжнародно-правовий документ, який визначав міжнародний статус
України та її західні кордони.
БУРГОМІСТР – вищий виборний урядовець в містах, які
мали Магдебурзьке право.
БЮРОКРАТИЗМ (в пер. з франц. − «бюро», «канцелярія»
та грецьк. − «сила», «влада»,
«панування») − система врядування, яка спирається на розгалужену та ієрархічну (підпорядковану єдиному началу згори
донизу) структуру чиновницького
апарату; зволікання, тяганина, зневажливе ставлення
чиновників до суті справи під виглядом або заради дотримання формальності.
ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА 1941-1945 рр. −
Друга світова війна, що продовжилась на території
Радянського Союзу.
ВЕЛИКОДЕРЖАВНИЙ ШОВІНІЗМ − ідеологія і політика
пануючих націй у багатонаціональних
державах, спрямовані на пригнічення і поневолення
інших націй. Великодержавний шовінізм виявляється: а) у політиці неоколоніалізму; б) в насадженні розбрату між народами;
в) цькуванні пригноблених
націй; г) у расизмі.
ВЕРНАДСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ (1863-1945 рр.) − геолог, геохімік, академік Російської АН (з 1909 р.), академік УАН (з
1918 р.).
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ − єдиний орган законодавчої
влади, парламент, до виключного
відання якого належить прийняття законів.
ВЕТО − акт, передбачений Конституцією, завдяки якому глава держави може призупиняти впровадження в дію законів, прийнятих
парламентом. У Конституції України
зафіксовано право вето Президента щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд.
ВИБОРИ − демократичний спосіб формування та функціонування органів державної влади, уособлення представницької демократії.
ВИННИЧЕНКО ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ (1880 - 1951 рр.) – політичний і громадський діяч, письменник. Навчався в Київському університеті. Був членом РУП,
потім УСДРП, з 1907 р. – член
її ЦК. 31903 р. – на професійній революційній роботі.
Один із вождів української національної революції, лідер УСДРП, головний редактор «Робітничої газети», член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального Секретаріату,
генеральний секретар внутрішніх справ
«ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ» (1918 - 1921
рр.) − система надзвичайних соціально -економічних, власне політичних та ідеологічних заходів російських більшовиків з метою швидкого революційного переходу до соціалізму
та комунізму, пов’язаних з
умовами воєнної інтервенції, громадянської війни та завданнями світової пролетарської революції. В Україні
здійснювався з 1919 р.
ВОЛОШИН АВГУСТИН ІВАНОВИЧ (1874 - 1945 рр.) − політичний, культурний, релігійний діяч Закарпаття.
ВОЛЮНТАРИЗМ (в пер. з лат. − «залежний від волі»)
– стиль державного управління, який
нехтує об’єктивними потребами та законами суспільного
розвитку і в ухвалених рішеннях підпорядковує суспільний інтерес бажанням, певним догмам, наперед заданим ідеологічним
настановам. Заснований на абсолютизації
політичної волі та політичної дії.
ВСЕРОСІЙСЬКІ
УСТАНОВЧІ ЗБОРИ − це збори;
скликані 5 січня 1917 р. у Петрограді для вирішення найважливіших питань
державно - політичного устрою Росії, насамперед її
автономно-федеративного устрою. Вибори
до Всеросійських Установчих зборів відбулися 12-13 листопада 1917 р. На виборах більшовики зазнали поразки.
ВСЕУКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ (ВУЗО) −
організація, створена у 1897 р. з
ініціативи В. Антоновича й О. Кониського як підпільна організація, що мала об’єднати патріотичні кола інтелігенції.
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ (ВУЦВК) −
найвищий законодавчий, розпорядчий, виконавчий і контролюючий орган державної влади УРСР в період між
Всеукраїнськими з’їздами Рад, який діяв
упродовж 1917-1938 років.
ГАЛИЦЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА –
нова республіка, проголошена 15
липня 1920 р. Декларацією тимчасового радянського
уряду Східної Галичини − Галицького революційного комітету (Галревкому), створеного в Харкові за директивою В. Леніна і ЦК
РКП(б) перед походом Червоної Армії
на західно-українські землі влітку 1920 р. Очолював
Галревком В. Затонський. Тимчасово столицею ГСРР був Тернопіль. Галицька Соціалістична Республіка формально існувала 2
місяці, до кінця вересня 1920 р.,
коли війська Польщі знову окупували територію Східної Галичини.
ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАРІАТ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ
РАДИ − виконавчий орган, створений за рішенням Малої Ради від 15 червня 1917 р. Діяв від 28 червня 1917 р. до 11 січня 1918 р. На нього
покладалось завдання створення системи
виконавчої влади в Україні.
ГЕОПОЛІТИКА – наука, що вивчає історичні особливості
країн у зв’язку з їхнім географічним
розташуванням. «Геополітика – це наука про державу
як географічний організм, що втілений у просторі».
ГЕТЬМАНСЬКИЙ ПЕРЕВОРОТ 1918 р. − державний
переворот, унаслідок якого від влади
була усунута Центральна Рада і проголошена Українська
Держава на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським. Переворот стався 29 квітня 1918 р. у Києві, його рушійною силою була
політична організація «Українська
Народна Громада», а проголосив гетьмана конгрес хліборобів, скликаний Союзом земельних власників та підтриманий Українською християнсько-демократичною партією (УХДП). Гетьман оголосив «Грамоту до всього народу України» і «Закон про тимчасовий державний устрій України». Ними було скасовано УНР, а
вся законодавча та виконавча
влада тимчасово, до обрання Всеукраїнського сейму,
передавалася гетьманові, який був також і верховним головнокомандуючим.
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ – сучасний стан розвитку
міжнародних стосунків, економіки і культури, який
характерний поступовим переносом суверенітету на рівень світової спільноти.
ГОЛОД 1946 - 1947 рр. − наслідок політики
тотальної реквізит хліба з українського
села в умовах повоєнної розрухи в цілому і колгоспів зокрема, а також обкладання присадибних господарств селян надмірними
податками, особливо зростаючими
обсягами вивозу сільськогосподарської продукт з України. В цілому з СРСР за 1946-1947 рр. було експортовано 2,5
млн. т зерна до Польщі, Чехословаччини,
Румунії, Фінляндії, Франції та інших країн Голод
спричинився також неврожаєм у південних районах України. Голодували понад 3 млн. сімей. Майже 1 млн. голодуючих померли.
ГОЛОДОМОР 1932 - 1933 рр. −
трагедія українського народу, пов’язана з
колективізацією сільського господарства і політикою продрозкладки. Безпосередня
політична відповідальність за це
лежить на Й. Сталіні, В. Молотові, С. Косіорі, П. Постишеві, М. Хатаєвичі, Л. Кагановичі та інших комуністичних
ватажках СРСР.
26 листопада 2006 р. на пропозицію Президента України В. Ющенка Верховна Рада України визнала голодомор 1932-1933 рр. Геноцидом українського народу.
«ГРОМАДИ» −
осередки української інтелігенції культурницького та суспільно -політичного спрямування,
що діяли у другій половині XIX – на початку
XX ст. Громади не мали уставних програм і не були чіткими організаційними структурами, вони лише згуртовували найбільш
активну, національно свідому інтелігенцію
та студентство.
ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ (1866 - 1934
рр.) − український історик,
політичний і державний діяч. Очолював кафедру історії Східної Європи у Львівському університеті, Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ) у Львові, створив історичну школу; 1907 р.
організував Українське наукове товариство в Києві.
В 1917-1918 − голова Центральної Ради. 29 квітня 1918 р. Обраний Президентом УНР. Після еміграції − член ВУАН, АН СРСР, Створив
наукову схему історії України, яка
докорінно вплинула на подальший розвиток українські
історіографії. Понад 2 тис. наукових праць, найвизначніші: «Історія Україн-Руси» в 10 томах, «Історія української
літератури» в 6 томах.
ДВОВЛАДДЯ − своєрідне і нетривке переплетіння
двох влад, як це 6уло, наприклад, в Росії після
Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917
р.: існували Тимчасовий уряд і Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. На відміну від Росії в Україні склалася
своя особлива суспільно-політична
ситуація. Якщо в Петрограді по завершені антисамодержавницьких
виступів виникло двовладдя, то в Україні з’явилися три центри політичного тяжіння: Губернський комісар Тимчасового
уряду в Києві П. Суковкін, Ради
робітничих, солдатських і селянських депутатів, Українська Центральна Рада (виникла 3-4 березня 1917 р. у
Києві).
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ 1990 р. − документ, прийнятий Верховною Радою 12-го скликання
16 липня 1990 р., яким було проголошено наміри народу України
самостійно вирішувати свою долю. Має десять розділів: «Самовизначення
української нації», «Народовладдя», «Державна влада»,
«Громадянство Української РСР», «Територіальне верховенство», «Економічна
самостійність», «Екологічна безпека», «Культурний розвиток»,
«Зовнішня і внутрішня
безпека», «Міжнародні відносини». Ще в
часи, коли Україна була в складі СРСР,
Декларація заклала основи її майбутньої незалежності, проголосила її конституційно-правові принципи.
ДЕНОНСАЦІЯ − у
міжнародному праві відмова однієї із сторін, які підписали
договір, від його виконання, що веде до дострокового припинення дії цього договору. На Мінській нараді у грудні 1991 р. було денонсовано, договір про утворення СРСР та створення так званої СНД (Співдружності Незалежних Держав).
ДЕПОРТАЦІЯ − примусове
виселення з місця постійного проживання осіб
унаслідок адміністративного або судового рішення. В Україні набула поширення з кінця XVII ст.
ДЕРЖАВНА СИМВОЛІКА − зовнішня
атрибутика країни у формі знаків, символів,
кольорів тощо, яка репрезентує радикально-державну ідею. Основними атрибутами державності є герб, гімн та прапор.
ДИРЕКТОРІЯ УНР 1918 - 1920 рр. − найвищий державний орган країни на останньому етапі Української революції, який очолив повстання проти гетьмана П. Скоропадського, а після перемоги над гетьманом (14.11.1918 р.) − уряд відновленої Української Народної Республіки, до складу якого увійшли В. Винниченко (голова Директорії, представник УСДРП); С. Петлюра − теж представник УСДРП; Ф. Швець – представник Селянської спілки; П. Андрієвський − від соціалістів-самостійників;
А. Макаренко − безпартійний.
ДИСИДЕНТИ (з лат. «незгідні»)
1) у середні віки відступники від католицизму,
яких церква переслідувала як єретиків; з часів Реформації − християни, що не дотримувались пануючого в даній державі віросповідання (католицького чи протестантського); 2) учасники опозиційного руху з кінця 50-х до середини 80-х, спрямованого проти тоталітарного та
неототалітарного режимів під впливом суспільних вартостей, які в
різних формах виявляли себе протягом усієї історії СРСР.
ДІАСПОРА (в пер. з
грецьк. − «розсіяна») − розпорошення, розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за межі батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь
країни та їх нащадків, які проживають за її межами.
Українська діаспора налічує близько 50 млн. осіб.
ДОКУМЕНТИ – письмові
тексти та зображальні матеріали, що мають правове
значення.
ДОНЦОВ ДМИТРО ІВАНОВИЧ (1883 -1973 рр.) – політичний діяч, публіцист,
ідеолог українського націоналізму.
ЕТНІЧНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ (від
лат. tolerantis – терплячий) – це відсутність
негативного ставлення до іншої етнічної культури, наявність позитивного образу іншої етнокультури при збереженні позитивного сприймання своєї власної. Це відсутність або ослаблення реагування на відмінність взаємодіючих етнічних культур.
ЕТНОГРАФІЯ (від
старогрецьк. «народ» і «пишу») − наука про народи світу на всіх етапах їх розвитку від найдавніших часів до наших днів; при цьому в центрі уваги етнографів знаходиться перш за все традиційно - побутова культура народів; саме тут зосереджені
найбільш характерні, специфічні риси способу життя.
ЕТНОС − стійка сукупність людей, що історично склалася
на певній території, які мають не тільки спільні риси, але й
відносно стабільні властивості культури (включаючи мову) та психіки,
усвідомлюють свою єдність та відмінність від усіх інших людських
колективів.
ЗАГАЛЬНА УКРАЇНСЬКА РАДА (ЗУР) − громадсько-політичний орган, створений делегатами від різних партій Галичини й Буковини у
травні 1915 р. у Відні, який представляв інтереси українців
Австро-Угорщини.
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР) – нова республіка,
створена на західноукраїнських землях після розпаду Австро - Угорщини. Офіційно проголошена 13 листопада 1918 р.
у складі Галичини, Буковини й Закарпаття.
ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА − різноманітні
групи писемних і різних інших матеріалів, що містять відомості з
історії країн і народів.
ІСТОРИЧНИЙ ПЕРІОД −
період розвитку людства після винаходження писемності;
доісторичний − період розвитку людства до появи писемності.
ІСТОРИЧНІ НАЙМЕНУВАННЯ − антропоніми
(власні імена та прізвища людей), гідроніми (назви водоймищ: річок,
озер, морів), етноніми (назви племен і народів), ойконіми (назви населених
пунктів), ороніми (назви гір, висот, ярів і впадин), хороніми (назви країн і
країв), топоніми (географічні назви).
ІСТОРІЯ (від грецьк.
«розповідь про минуле, про те, що узнали») 1) процес
розвитку природи і суспільства; 2) комплекс суспільних наук (історична наука), які вивчають минуле в усій його конкретності і різноманітності.
ІСТОРІОГРАФІЯ −
опис історичного минулого, історична письмова доповідь;
сукупність історичних праць, що стосуються певного періоду історії, регіону або проблеми.
КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО
ГОСПОДАРСТВА – центральна ланка аграрної політики більшовицької партії в 30-х роках по примусовому об’єднанню приватних господарств селян в господарства колективні.
КОМЕНДАЦІЯ – форма
перетворення вільних селян на залежних.
КОМІТЕТИ БІДНОТИ (КОМБІДИ) − організації сільської бідноти − осередки
радянської влади на селі, опора диктатури пролетаріату.
КОМІТЕТИ НЕЗАМОЖНИХ СЕЛЯН (КОМНЕЗАМИ) – організації незаможних
селян України в 1920 - 1933 рр., утворені з ініціативи ЦК КП(б)У.
КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ (КПУ) − Політична організація марксистського спрямування. Створена 5-12 липня 1918 року на своєму першому з’їзді як складова РКП(б) під назвою Комуністична партія (більшовиків). З 1919 р. правляча, з 1925 р. єдина легальна партія в
УСРР. У 1952 р. перейменована на КПУ. В 1990 р. об’єднувала
2,5 млн. комуністів.
КОНОВАЛЕЦЬ ЄВГЕН МИХАЙЛОВИЧ (1891 - 1938 рр.) – військовий і політичний
діяч. Ініціатор створення УВО (1921 р.) та ОУН (1929 р.), перший голова її Проводу. Вбитий у Роттердамі агентом НКВС. Автор праці «Причини до історії української революції».
КОНСТИТУЦІЯ УНР (СТАТУТ ПРО ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ, ПРАВА І ВОЛЬНОСТІ УНР) − Основний Закон Української Народної Республіки, прийнятий 29 квітня 1918 р. на останньому засіданні
Центральної Ради. Конституція проголошувала державну
незалежність і територіальну цілісність України, рівність прав
громадян, демократичні свободи.
КОНСТИТУЦІЯ УРСР − Основний
Закон, що законодавчо закріплював суспільний і
державний устрій УРСР. Перша Конституція УРСР була затверджена ВУЦВК 14 березня 1919 р. У травні 1925 р. IX Всеукраїнським
з’їздом Рад були внесені зміни до
Конституції УРСР, що законодавчо
закріпили входження Радянської України до складу
Союзу РСР. Суверенність України законодавчо проголошувалась Конституцією УРСР 1929 р. Ці ж принципи були основоположними і в Конституції, прийнятій ЗО січня 1937 р. Надзвичайним XIV Всеукраїнським з’їздом Рад та у відповідності з Конституцією СРСР, але не
забезпечувались командно-адміністративною системою. 20 квітня 1978 р. була прийнята нова Конституція УРСР, що виходила з положень, проголошених Конституцією СРСР 1977 р. Розширивши
компетенцію союзних органів, вона ще
більше нівелювала право народу України на незалежний політичний,
економічний та культурний розвиток.
КОНФЕДЕРАЦІЯ − союз
суверенних держав, які об’єдналися для досягнення
певних спільних цілей (протистояння зовнішній загрозі, боротьбі зі стихійним лихом тощо).
КРУТИ − залізнична станція в
сучасній Чернігівській області, між Бахмачем та Ніжином,
місце бою 16(29) січня 1918 р. між радянськими військами під
командуванням М. Муравйова (6 тис. червоногвардійців та матросів) і загоном
українського війська в складі юнкерів (І Військової школи ім. Б. Хмельницького, 550
чол.) та 1-ої сотні новоствореного Помічного Студентського Куреня (130
чол.) під командою 20 офіцерів (командир − сотник А. Гончаренко).
МАРГІНАЛІЗАЦІЯ – незавершений, неповний
перехід людини в нове соціальне середовище, за якою вона втрачає попередні
соціальні зв’язки, але ще не може повною мірою пристосуватися до нових умов
життя.
МАХНО (МІХНЕНКО) НЕСТОР ІВАНОВИЧ
(1888 - 1934 рр.) – провідник
повсталого революційного селянства Півдня України в роки революції та
громадянської війни, один із лідерів анархістського руху в Україні. Народився в
селянській родині в с. Гуляй-Поле на Катеринославщині.
МЕТОД ІСТОРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ – спосіб, у який різні історики
залучають різні історичні джерела, дають різні тлумачення тих самих історичних
джерел та по-різному оцінюють значущість тих чи інших історичних джерел.
МІЖНАРОДНА БЕЗПЕКА – стан міжнародних стосунків,
що гарантує сприятливі
умови для кожної окремої держави.
МІГРАЦІЯ – пересування, переміщення.
МІХНОВСЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ (1873 -
1924 рр.) – діяч національно -визвольного руху.
Народився в с. Турівка на Київщині.
МОСКВОФІЛЬСТВО − суспільно-політична течія
в Галичині, на Буковині та
Закарпатті у другій половині XIX - на початку XX століття, що ставила метою вихід з-під
влади Австро-Угорщини та приєднання Західної України до Росії.
НАРОДНИЙ СЕКРЕТАРІАТ УНР − перший радянський уряд
України як альтернатива
Центральній Раді, створений у Харкові за постановою ЦВК радянської України і
затверджений 17 грудня 1917 р. За винятком одного есера, цілком складався з
більшовиків.
НАРРАТИВНІ ПИСЬМОВІ ДЖЕРЕЛА – письмові матеріали, що містять розповідь (нарратив)
про певні історичні події.
НАЦІОНАЛІЗМ − теорія і практика
етнічних і соціально-політичних відносин у суспільстві, які ґрунтуються на власне
національній основі вирішений
проблем суспільного розвитку, а також позиція та ідеологія, які надають особливого
значення приналежності до нації та ставлять національні інтереси понад інтереси
інших суспільних груп
НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ – умови
зовнішньополітичного положення держави, зміна яких може негативно вплинути на її
внутрішньополітичне становище.
НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ − галицько-українська політична група,
заснована в грудні 1899 р. у Львові. До її складу ввійшли члени правого крила
Русько-Української радикальної партії, частина народовців, а також М.
Грушевський.
НУМІЗМАТИКА – наука про стародавні та
сучасні грошові знаки, тобто монети та паперові гроші.
ОКУПАЦІЯ ФАШИСТСЬКА 1941 - 1944 рр. −
період
перебування українських
земель під владою німецького режиму після відступу радянських військ.
ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ (1878 - 1952 рр.) − військовий діяч,
генерал-полковник Армії УНР. Один з активних провідників українізації
в російській армії. Влітку 1917 р. – командир української бригади в
Катеринославі, з грудня 1917 р. – інспектор Генерального секретаріату
військових справ на Румунському фронті, генерал- майор. За часів
гетьманату − командир 11-ї піхотної дивізії, отаман Катеринославського
козацького коша. Підтримав антигетьманське повстання Директорії. З грудня 1918
р. до початку червня 1919 р. − командуючий УГА. З червня 1919 р. −
військовий радникдиктатора ЗУНР, з грудня 1919 р. − командир Запорозького
корпусу і командуючий Армією УНР.
ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ − один із проявів боротьби
проти німецького окупаційного
режиму. В Україні у 1941-1944 рр. проходив у поєднанні як проти фашистських
окупантів, так і за створення незалежної української держави. Головною формою
партизанського руху були озброєні дії партизанів та бойових
груп антифашистського підпілля, що спиралися на підтримку мирних жителів.
ПАТРІОТИЗМ – (від грец. patre –
батьківщина) – любов до батьківщини,
якість особистості, її вище моральне почуття.
ПЕРШИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З’ЇЗД РАД
СЕЛЯНСЬКИХ, РОБІТНИЧИХ І СОЛДАТСЬКИХ ДЕПУТАТІВ У КИЄВІ − з’їзд, що відбувся 4-6 грудня 1917
р. На з’їзд прибуло 2500 делегатів. Почесним його головою було обрано М.
Грушевського.
ПЕРШИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З’ЇЗД
РОБІТНИЧИХ І СОЛДАТСЬКИХ ДЕПУТАТІВ У ХАРКОВІ − це з’їзд, що проходив
11- 12 грудня
1917 р. як об’єднаний більшовицької фракції київського з’їзду з делегагами Третього
обласного з’їзду Рад Донецько-Криворізького басейну. У такому складі з’їзд проголосив Україну республікою рад, визначив її
як федеративну частину Росії, оголосив Українську Центральну Раду контрреволюційною
організацією, скасував усі її розпорядження і поширив на Україну декрети РНК
РСФСР.
ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ (1879 - 1926 рр.) −
державний, політичний
військовий діяч, літератор, публіцист. Народився в Полтаві в сім’ї міщан козацького
походження.
ПЕТРУШЕВИЧ ЄВГЕН ОМЕЛЯНОВИЧ (1863 - 1940 рр.) –
державний і політичний діяч,
один із керівників української революції 1917-1920 р. Народився в сім’ї
священика у м. Бузьку на Львівщині.
ПІДПІЛЛЯ КОМУНІСТИЧНЕ − сукупність створених за
ініціативою компартії
організацій опору німецьким окупантам у період Великої Вітчизняної війни.
Налічувало понад 100 тис. бійців, об’єднаних у 3,5 тис. організацій та груп.
ПІДПІЛЛЯ НАЦІОНАЛІСТИЧНЕ (УКРАЇНСЬКЕ)
− рух опору нацистському окупаційному
і радянському режимам, очолений українськими націоналістами (ОУН).
ПОЛЕМІКА – аргументована суперечка
при обговоренні або з’ясуванні чогось.
ПОЛІТОНІМ– назва мешканців країни,
її громадян.
РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКИЙ ДОГОВІР ПРО
НЕНАПАД 1939 р. − договір, підписаний у
Москві 23 серпня 1939 р. терміном на 10 років між двома тоталітарними
режимами.
РАЙФАЙЗЕНКА – сільський кредитний
кооператив, названий ім’ям німецького громадського діяча Райфайзена Фрідріха
Вільгельма, засновника кредитних
кооперативів у Німеччині.
РЕВОЛЮЦІЙНА УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ (РУП) −
перша
політчна організація
радикально налаштованої української молоді. Заснована 11 лютого 1900 р. у
Харкові діячами студентських громад Д. Антоновичем, П. Андрієвським, М.
Русовим та ін.
Дала
початок, слугувала витоком декількох українських політичних партій (НУП, «Спілка»,
УДП, УРП, УСДРП).
РЕСПУБЛІКА − форма державного
правління, в якому народ є носім суверенітету, єдиним
джерелом влади в державі; він делегує на чітко визначений строк
державницькі повноваження органам державної влади та місцевого самоврядування;
глава держави й усі органи влади є виборними й змінюваними, а виконавча
влада є похідною від представницького органу; державну вдану ніхто не
може узурпувати.
Україна −
парламентсько-президентська республіка.
РЕФЕРЕНДУМ (ПЛЕБІСЦИТ) − форма, безпосередньої
демократії, пряме
волевиявлення громадян з приводу тих чи інших проблем через всенародне голосування,
що проводиться у зв’язку з прийняттям Конституції держави, законів, зміни
території та інших рішень з найважливіших питань суспільного життя.
«РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ» – поняття, яким позначається знищення провідних діячів
української культури 1920-1930-х pp. Загалом було знищено близько 500
діячів.
РУСИФІКАЦІЯ – насильницьке
запровадження російської мови, культури тощо.
СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ – одне з найкращих військових з'єднань Армії УНР під час українських
національно-визвольних змагань у 1917-21 рр.
СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ (1873 - 1945 рр.) – гетьман України (1918 р.).
Походив зі старовинного українського аристократичного роду (нащадок гетьмана І.
Скоропадського). Один з організаторів оборони
України від наступу більшовицьких військ. У березні 1918 р . − один з
організаторів Української Народної Громади, яка
обстоювала
ідею сильної влади. Після поразки країн Четверного союзу П. Скоропадський був
змушений звернутися за підтримкою до країн Антанти. Під їх тиском 14
листопада 1918 р. гетьман проголосив федерацію Української держави з
майбутньою небільшовицькою Росією для створення єдиного фронту боротьби з
радянською владою. Це стало формальним приводом до повстання
проти гетьмана. 14 грудня в Києві було проголошено Директорію.
СКРИПНИК МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ (1872 - 1933 рр.) – державний і громадський діяч.
Народився в с. Ясинуватому Бахмутського повіту Катеринославської
губернії в сім’ї службовця. Активний учасник встановлення радянської влади в Україні. Один з
організаторів створення КП(б)У, член її ЦК (1918). З квітня 1920 р. − нарком
Робітничо-селянської інспекції УСРР, з липня 1921 р. − нарком внутрішнії справ
УСРР. У 1922-1927 pp. − нарком юстиції та генеральний прокурор
УСРР, у 1927-1933 pp. − нарком освіти УСРР. З лютого 1933 р. − заступник
голови РНК УСРР і голова Держплану УСРР. З 1925 р. − член Політбюро ЦК КП(б)У.
В 1925-1929 і 1931-1933 pp. − член ЦВК СРСР, у 1927-1929 pp. − голова
Ради Національностей СРСР. У червні 1933 р. На пленумі ЦК КП(б)У
звинувачений у «націоналістичних збоченнях» і помилках теоретичного й
практичного характеру.
СОБОРНА
УКРАЇНА − ідея і практичне об’єднання в одне державне утворення всіх
етнічно-історичних українських земель.
СНД – 8 грудня 1991 р. у Мінську лідери Росії,
України та Білорусії (країн-засновників
СРСР) заявили про припинення дії Союзного Договору 1922 р. та про намір
створити Співдружність Незалежних Держав (СНД).
СОЮЗ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ
РЕСПУБЛІК − держава, у складі якої Україна під
назвою Українська Радянська Соціалістична Республіка перебувала
протягом 1923-1991 рр., СРСР виник на основі Декларації про утворення
СРСР та Союзного договору (1922 р.) між Російською Федерацією,
Україною, Білорусією та Закавказькою Федерацією, які разом і утворили нову
державу − СРСР. На
остаточному етапі існування СРСР до його складу входило 15 республік. Попри
юридично проголошений федеративний устрій, Союз зберігав усі ознаки
унітарної держави. Зрештою виявив неефективність об’єднання народів на
засадах радянського федералізму і в 1991 розпався.
«СПІЛКА» (УКРАЇНСЬКА
СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА «СПІЛКА») − політична організація, яка виникла в кінці 1904
р. шляхом виходу фракції М.
Меленевського з Революційної української партії (РУП). Провідне положення її програми −
культурно-національна автономія України. На початку 1905 р. увійшла
до РСДРП (меншовиків). У 1905-1907 рр. «Спілка» була однією з
найчисленніших партій в Україні (нараховано 6-7 тис. членів). З кінця 1907 р. почався
її занепад через недооцінку національного питання та непослідовну політику
щодо селянства. У 1912 р. місцеві організації
«Спілки»
припинили свою діяльність.
СТАТИСТИЧНІ МАТЕРІАЛИ – це масові кількісні
дані про важливі покажчики
життя суспільства та співвідношення між ними. Статистичними є дані переписів населення,
збирання податків, обрахунку земель тощо.
СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ (1938-1985 рр.)
– поет,
один із найяскравіших
представників руху «шістдесятників». Народився в с Рахнівка Гайсинського району на
Вінниччині в сім’ї колгоспників. Закінчив Донецький педінститут (1959 р.).
Після служби в армії вчителював, навчався в аспірантурі. В 60-ті роки
стає одним з активних учасників руху за українське національне відродження.
У 1972 р. засуджується на ув’язнення. З 1979 р. – учасник Гельсінського
руху, за що у 1980 р. знову засуджується. Перебування в таборі особливо
суворого режиму спричинило передчасну смерть поета. 19 листопада 1989 р.
перепохований з табірного цвинтаря на Байковому кладовищі м. Києва. Під
час другого ув’язнення в 1985 р. Стус став лауреатом Нобелівської премії, яку
так і не вручили йому
СУВЕРЕНІТЕТ − верховенство народу,
нації, держави у внутрішній та зовнішній політиці, що забезпечує незалежність та
самостійність розвитку суспільства
і відповідний міжнародний статус суверенної держави.
ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ПОСТУПОВЦІВ
(ТУП) − товариство, засноване у
вересні 1908 р. групою колишніх членів Української демократично-радикальної
партії. Об’єднувало представників творчої інтелігенції, які
головною метою вважали відстоювання національних інтересів українського
народу.
ТОТАЛІТАРИЗМ − режим всеосяжного
репресивного примусу громадян до
виконання владної волі, ігноруючи існуюче право і закон. Тоталітарна держава −
держава, в якій під впливом історичних обставин склалася така система
політичного (однопартійного) та соціального устрою.
УКРАЇНІЗАЦІЯ – процес відродження
соціально-політичного, економічного,
духовного життя України на принципах національної ідеї; форма коренізації як
напряму національної політики більшовицької партії з середини 20-х до початку
30-х років ХХ ст.
УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА
ЦЕРКВА (УАПЦ) – об’єднання українських церков, проголошене Першим Всеукраїнським
православним собором у жовтні 1921 р.
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК − вищий науковий орган, заснований 14 листопада
1918 р., коли гетьман П. Скоропадський затвердив ухвалений Радою Міністрів
Української держави «Закон про заснування Української академії
наук» (УАН). До її складу увійшло 12 дійсних членів. Цим же наказом Головою (президентом
) затверджувався визначний учений − академік В. Вернадський,
неодмінним секретарем став видатний науковець − А. Кримський.
УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
(УГКЦ) − одна з релігійних організацій в
Україні, особливо впливова в Західному регіоні, заснована на
Берестейському соборі 1596 р. З УГКЦ нерозривно повьязана діяльність таких
церковних діячів, як Андрій Шептицький та Йосип Сліпий. У 1946 р.
під тиском органів радянської влади на Львівському церковному соборі була
саморозпущена, весь єпископат і близько 1500 священиків − репресовані.
Частина її прихильників перейшла в православ’я, частина пішла в підпілля.
З 1989 р. УГКЦ легалізується.
УКРАЇНСЬКА ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ (УДП)
− перша
ліберальна партія на
Наддніпрянщині, створена у 1904 р. її лідери − С. Єфремов, Б. Грінченко, Є.
Чикаленко.
УКРАЇНСЬКА КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ (БОРОТЬБИСТІВ) − політична партія, яка
виникла внаслідок розколу УПСР (1918-1920 рр.). Назву отримала від свого
центрального органу − газети «Боротьба».
УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ ЛІВИХ
СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮ-ЦІОНЕРІВ (БОРОТЬБИСТІВ) − УПЛСР − політична організація,
яка виникла
внаслідок розколу УПЛСР і діяла в березні 1919- липні 1920 рр. Отримала назву від
центрального друкованого органу − газети «Борьба» − УПЛСР (борьбистів).
УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ
СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (УПСР) − політична організація, що відбивала
інтереси українського селянства.
Створена у квітні 1917 р. на базі гуртків і груп, які діяли від часів першої російської
революції. Лідери: М. Грушевський, М. Ковалевський, В. Залізняк, П. Христюк
та ін. Друковані органи − «Народна воля», «Боротьба». Домагалися
федеративного устрою Росії, республікансько - демократичної форми
правління, соціалізації землі, брали активну участь у створенні УНР.
УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ-САМОСТІЙНИКІВ
(УПСС) − політична організація,
яка обстоювала цілковиту державну незалежність України. Утворилася в
грудні 1917 р. на базі Української народної партії (увійшла до УПСС на
федеративних засадах) та ряду самостійницьких груп. Лідери: М. Андрієвський,
І. Липа, М. Міхновський та ін. Партія перебувала в опозиції до Центральної
Ради, особливо з земельного питання, хоча й мала в ній незначне
представництво.
УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ
СОЦІАЛІСТІВ-ФЕДЕРАЛІСТІВ (УІІСФ) − політична організація ліберально-демократичного
спрямування, що виникла на базі ТУП
та УДРП в червні 1917 р. Обстоювала еволюційний шлях соціально-економічних
перетворень, що веде до перемоги соціалізму та автономії України в
складі Російської федерації.
УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА
ПАРТІЯ (УСДРП) − політична організація національно-демократичного
спрямування. Утворилася в 1905 р. після розколу Революційної
Української партії (РУП). Під час революції домагалася автономії України,
демократичних свобод, націоналізації землі. Лідери: В. Винниченко
(голова), Д. Антонович, Б. Мартос,
С. Петлюра, М. Порш, М. Ткаченко. Партія брала активну участь у створенні УНР.
УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ (1917 – 1921
РР.) – складова загальноросійської
революції, що почалася у лютому 1917 р., спрямована на повалення імперського
панування й здобуття національного визволення.
УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА − керівний орган, який
було проголошено
в ніч 3-4 березня 1917 р. як український громадсько-політичний орган.
«УКРАЇНСЬКИЙ БУРЖУАЗНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ» − це поняття, яке, згідно з офіційним
радянським ідеологічним догматом, включало будь-які прояви національної
свідомості, культури, ідеологічні чи політичні спрямування, що не
збігалися з державною ідеологією в національному питанні і могли (чи
вважалося, що могли) загрожувати її пануванню або стати основою для сепатистських
тенденцій.
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНГРЕС − з’їзд, що відбувся 6- 8 квітня 1917 р. у Києві
за участю 1500 делегатів. Основна мета скликання − поширення діяльності
Центральної Ради на. території всієї України. У центрі обговорення було питання
автономії України в складі Федеративної Російської Республіки.
УЛЬТИМАТУМ РАДИ НАРОДНИХ КОМІСАРІВ
УКРАЇНСЬКІЙ ЦЕНТРАЛЬНІЙ
РАДІ −
ультиматум, відомий як «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами
до Української Ради», написаний В. Леніним і переданий у Київ 4 грудня 1917 р. Центральну
Раду було звинувачено
в «нечуваній зраді революції».
УНІВЕРСАЛИ − адміністративно-політичні
акти У 1917 р. - на початку 1918 Центральна Рада видала чотири Універсали, які виконували функції
основних тимчасових документів конституційного характеру.
ФЕДЕРАЦІЯ − форма державного устрою,
союзна держава, яка складається
з кількох державних утворень (штатів, земель, в колишньому СРСР − республік), що
мають спільну територію, спільний уряд, спільні збройні сили, грошову та
податкову систему, спільну Конституцію (при збереженні конституцій
членів Федерації), спільне законодавство, суд. Об’єднувалися для
розв’язування спільних для всіх членів федерації завдань. Кожен з членів федерації володіє державним суверенітетом.
ФРАКЦІЯ − угрупування всередині політичної партії на
окремій платформі, відмінній від головної (генеральної) лінії партії; має свій організаційний
центр і виступає проти курсу, прийнятого більшістю членів партії.
ЧИКАЛЕНКО ЄВГЕН ХАРЛАМОВИЧ (1861 -
1929 рр.) –
громадський діяч,
меценат, за фахом агроном. Народився в с. Перешори Херсонської губернії у багатій
селянській сім’ї.
ШЕПТИЦЬКИЙ АНДРІЙ (1865-1944 рр.) −
громадсько-політичний діяч, просвітник, митрополит Української
греко-католицької церкви (з 31 жовтня 1901 р.), архієпископ,
доктор теології.
«ШЕСТИДЕСЯТНИКИ» − учасники руху за
оновлення радянського суспільства
60-х років. Об’єднували переважно творчу молодь, яка виявила громадсько-політичну і творчу
активність у період десталінізації і хрущовської «відлиги». До
когорти «шестидесятників» належать
Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Іван Драч, Євген Сверсюк, Іван
Світличний, Іван Дзюба, Панас Заливаха, Алла Горська, Василь Стус,
Ігор та Ірина Калинці, Михайло Осадчий, Михайло та Богдан Горинь.
ШОВІНІЗМ – (від фр. сhаuvіnіsmе –
імені Н. Шовена (солдата, прихильника
завойовницької політики Наполеона) – реакційна політична ідеологія і практика,
спрямована на розпалювання національної ворожнечі і ненависті між народами,
підкорення і поневолення інших народів.
